Його продавали поряд із рибою, хоча формально це було “червоне” м’ясо
У розпал хронічного дефіциту м’яса радянська влада шукала будь-які способи наповнити порожні прилавки. Одним із найбільш екзотичних рішень, яке з’явилося в магазинах у 1960–1970-х роках, стало м’ясо китів. glavred.net
Продукт, що сьогодні здається майже фантастичним, тоді подавався як “раціональна альтернатива” яловичині. Про це пише Oboz.ua.
У середині 1960-х СРСР розгорнув один із найбільших китобійних промислів у світі. П’ять флотилій працювали від Північного Льодовитого океану до Антарктики. Кожна експедиція включала велике судно-переробник і десятки кораблів-мисливців, а з 1970-х до пошуку китів залучали навіть вертольоти. Щороку вилов вимірювався тисячами особин.
Китове м’ясо надходило в торговельну мережу у різних форматах: заморожені бруски в рибних відділах, консерви з прямолінійною етикеткою “м’ясо кита”, а також ковбаси, де китятина ставала “секретним інгредієнтом”. З економічної точки зору це виглядало вигідно: продукт був дешевим, поживним і мав зняти напругу через нестачу традиційного м’яса.
Та на практиці експеримент виявився провальним. Смак і запах китятини сильно різнилися залежно від виду тварини, а інформацію про походження сировини на упаковках не вказували. Покупці фактично грали в лотерею: інколи м’ясо було прийнятним, але часто мало різкий рибний запах, який не зник навіть після тривалого готування. Особливо погану славу отримала ковбаса з китовим м’ясом.
Паралельно зростали екологічні наслідки. Масштабний вилов призвів до стрімкого скорочення популяцій китів, і вже наприкінці 1970-х постачання китятини різко впало – просто через нестачу сировини. Інвестиції у флотилії та переробні заводи виявилися малоефективними, а головна мета – подолання дефіциту – так і не була досягнута.
Дивіться відео про те, що насправді їли та пили в СРСР:
