Вимоги до дружин священиків з часом змінилися, але вони, як і раніше, можуть брати участь у житті парафії.
Багато українців досі уявляють дружину священника як людину, яка постійно перебуває при храмі та присвячує себе виключно церковному життю. Проте сьогодні вони можуть поєднувати різні обов’язки та професії, залишаючись частиною парафіяльної спільноти.
Священник та викладач Київської Православної Богословської Академії Павло Мельник розповів у коментарі УНІАН, чи може дружина священика працювати, які в неї є обов’язки та як правильно до неї звертатися.
Хто така попадя – чи всі священики можуть мати дружин
Насамперед отець Павло відповів на поширене уявлення про безумовну заборону шлюбу для священників, пояснивши, що в Православній Церкві України існують різні форми духовенства – одружене і неодружене:
“Неодружене – це ченці, монахи. Вони можуть мати священний сан, бути дияконами, священниками чи єпископами. Але якщо хто бажає створювати сімʼю, той має одружитися до прийняття священного сану”.
Щодо того, як називають дружину у батюшки – попадя чи матінка – священник зазначив, що в історії України відомі обидва терміни, а їх вживання залежить від регіону і контексту.
А ось вимоги до дружини священика, за його словами, можуть бути різними, оскільки у християнському розумінні кожен вірянин покликаний до служіння відповідно до своїх здібностей. Водночас роль у богослужінні все ж має чіткі межі:
“Священнодіяти жінка не може, але поряд з цим є багато інших функцій: співати в хорі, читати псалми, керувати недільною школою і таке інше”.
Загалом, на думку панотця, в кожній сімʼї це вирішується індивідуально.
Що значить бути дружиною священика – робота та вимоги
Говорячи про те, якою має бути дружина священика, він, знову ж таки, підкреслив, що не варто створювати окремий “особливий” образ людини з жорстко визначеним набором характеристик та обов’язків:
“Хлопець, який бажає бути священником і мати сімʼю, повинен шукати собі в першу чергу не “матушку”, а дружину, хоча, звичайно, вони обоє мають бути готовими до священицького служіння”.
Окремо він звернув увагу на те, що сучасні дружини священнослужителів не зобов’язані повністю присвячувати себе лише церковному життю чи домашнім справам. Навпаки, багато з них мають власну професію, поєднуючи її з участю в житті парафії та підтримкою служіння чоловіка.
При цьому в минулому, за словами отця Павла, роль матінки була значно більш публічною в межах парафії: вона часто допомагала організовувати церковні свята та благодійні заходи, часто брала на себе частину громадських обов’язків, була прикладом для інших вірянок.
І хоча сьогодні ці традиції частково збереглися, ніхто не контролює, як одягається дружина священика, а від неї не вимагають обов’язкової участі в усіх справах парафії: вона сама може визначати рівень своєї залученості до церковного життя.
Інакше кажучи, попадя – це не конкретна професія, тож чітких вимог до неї немає.
