Сьогодні я проснулась рівно в 4.00 ранку від буквально струсу хати… Вісім вибухів величезної сили.
Моя сусідка Юля каже, що в неї двері аж вгнулися від звукової хвилі. Але головне – реакція її дітей. Обидві кричали. Старша вдягала якийсь одяг на молодшу і вони разом бігли в погріб і не вилазали до обіду….
Це діти, які пережили окупацію, які провели в погребі багато діб і навчилися там їсти і гратися.
В ляльки. Замість планшетів…
Так от: дорогі білоруси, я би дуже не хотіла, щоб ваші діти ночували в погребах і ви просиналися від ракет і вибухів… Вас втягують у дику і несправедливу війну. В якій немає хорошого кінця.
І Не варто це толерувати…
