Побратими та рідні Назарія прийшли на прощання в чорних футболках з фразою “Грінки”, яку він сказав у підвалах “Азовсталі”.
У Вінниці попрощалися з воїном бригади спецпризначення нацгвардії “Азов” Назарієм Гринцевичем на псевдо “Грінка”. Він був наймолодшим захисником “Азовсталі”. Пройшов блокаду в Маріуполі, російський полон і після звільнення знову пішов на фронт. Йому був 21 рік.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Юлії Кирієнко.
На прощання з бійцем бригади спецпризначення “Азов” на псевдо “Грінка” зібралися сотні вінничан. Рідні не відходять від труни, загорнутої в синьо-жовтий прапор, за який віддав життя 21-річний Назарій.
“Одна репліка його, що там побратими і я мушу. Я не подарую їм закатування полонених. Він щиро любив Україну. Хотів, щоб у ній було краще. Набагато краще”, – каже батько воїна Максим Колос.
Саме зі стадіону “Нива” Назарій Гринцевич і почав свій шлях воїна. Ще підлітком, у розпал війни на сході, він був у фанатському русі футбольного клубу “Нива”. Багато зі старших хлопців уже воювали в “Азові”. Стати до лав полку мріяв і Назарій.
На цьому ж стадіоні він торік читав молитву захисників “Азовсталі”. За загиблих і тих сотень воїнів-азовців, які дотепер у полоні. Тепер тут прощаються з ним ті, хто був поряд в останні хвилини життя – воїни-спецпризначенці “Азову”.
Побратими та рідні Назарія прийшли на прощання в чорних футболках з фразою “Грінки”, яку він сказав у підвалах “Азовсталі”.
На цьому ж стадіоні він торік читав молитву захисників “Азовсталі”. За загиблих і тих сотень воїнів-азовців, які дотепер у полоні. Тепер тут прощаються з ним ті, хто був поряд в останні хвилини життя – воїни-спецпризначенці “Азову”.
Побратими та рідні Назарія прийшли на прощання в чорних футболках з фразою “Грінки”, яку він сказав у підвалах “Азовсталі”.
“Щоб не було у вас, слухайтеся маму, їжте кашу і любіть Україну”, – казав Назарій.
Тепер ці слова стали заповітом і їх скандують з трибуни побратими азовця.
На “Азовсталі” Назарій був парамедиком і врятував чимало життів. Вже після повернення з полону “Грінка” згадував, як під час блокади Маріуполя йому хотілось жити. І як вони з побратимами говорили про смерть у підвалах “Азовсталі”. Та навіть жартували, яку шану після неї хочуть.
“Я хочу мурал на школі. От забийте. Якщо не дай бог шо, то хай буде мурал”, – казав хлопець.
Про російський полон Назарій Гринцевич говорив неохоче. Лише згадував, як мріяв попити молока з печивом. А після виходу з катівень росіян “Грінка” набив татуювання – хліб і кисіль. Він казав, це було найсмачніше, чим годували в полоні.
Назарій якомога швидше намагався повернутися на фронт заради помсти ворогові за закатованих і вбитих на війні побратимів.
“Я знаю, скільки моїх побратимів ще там. Скільки цей ворог наробив шкоди моїй країні. І я живу помстою за той біль, який вони принесли нам. Ось і все”, – казав військовий.
І жодного разу Назарій не пошкодував про свій вибір бути воїном.
“Я хочу пожити у вільній Україні, яку я виборюю. І коли мої діти народяться і спитають, де я був”, – говорив хлопець.
У своїх не надто чисельних інтерв’ю “Грінка” завжди говорив не лише про обов’язок кожного боронити країну, а й про те, що жити треба на повну. Бо на війні не знаєш, коли твій день останній.
Загрузка...
