Подаємо мовою оригіналу:
Останній день перед Саммітом Миру.
І в них одна думка на двох: “На его месте должен быть я!!!”
Не будут. Уже никогда. Быть таким, как Зеленский – значит измотать себя в пот, кровь и слёзы. Выжать до последней капли и дальше пахать, пахать и пахать. Эти двое (Путин и Порошенко) привыкли жить на широкую ногу. Покупая и продавая. Воруя и не отдавая долги. Торгаши. Оба.
Вчора Президент України був присутнім на саміті G7. Восьмим.
Колись G7 було G8. Потім поменшало до 7. Зі вчора можна вважати, стало знов G8. Але, як кажуть, є нюанс.
Зеленський зібрав біля України весь цивілізований Світ. Чи міг це зробити Порошенко? Звісно. В нього було все. Давайте згадаємо.
2014 рік. Окупація Криму. Зі всіх засідань РНБО відомо лише про 2. Перше – яке знають всі, про фактичну відмову українського політичного істеблішменту захищати Крим. Друге – про вивід українських військ з Криму. Чи був введений военный стан хоча б на теріторії півострову? Ні. Чому? Щоб не заважати виборам Президента Порошенка “водінтур”. Того самого Порошенка, який в своїй інавгураційній промові заявив, що не буде вести перемовини з терористами і закінчить війну в лічені години, тому що він – президент миру, а не війни і в нього є написаний ним мирний план.
Тобто Порошенко, як і Зеленський став Президентом на тлі війни. Йому, як і Зеленському, аплодував стоячи Конгрес США.
Але знов нюанс.
Порошенко вибрав гроші, Медведчука і Мінські, які стали міною повільної дії і яка вибухнула у 22 році.
Це були зрадницькі угоди, по яким “ЛДНР”, терористичні організації, з якими “перемовини не ведуться”, мали б своє представництво в Українському Парламенті і мали б право ветувати будь-який Закон України.
Ті “геніальні” угоди дісталися Зеленському в спадок, як і Медведчук і розірвана олігархами Україна. Мінські дали можливість Путіну підготуватись до великої війни і накопичити зброю, боєприпаси, техніку.
В нас не було чим захищатись в 14 році, але в 22 було ще меньш після втрати п’яти величезних складів зі снарядами.
Так, ми ще не в НАТО. Так, ми ще не в Євросоюзі.
Так, Україна знекровлена і страждає. Але вже ні в кого немає сумнівів, що Україну поважають.
Поважають іі територіальну цілісність, її суверенітет, її героїчний народ і її Президента. Хлопця з Кривого Рогу, без політичного досвіду, коміка, актора, просто порядну людину, Патріота своєї Держави.
Не Порошенко, а саме Зеленський впровадив Кримську Платформу. Порошенко згодився з тим, що Крим буде виведений з “Мінських” за дужки. Згодився з тим, що питання Криму не підніматимуть, а всі розмови про нього будуть повільно згасати. Чи не знав він, що саме його креатура Демчишин підпише угоду з Москвою про поставку електроенергії до “Федерального округа Росії – республіки Крим”?
Кримська платформа порушила питання невід’ємності АРК від України. Підняла питання російського терору корінного населення Криму, зробила Крим ключовою темою в поверненні територіальної цілісності України.
Кримська платформа. Формула Миру. Двосторонні Безпекові домовленості. Прапор Євросоюзу в Парламенті України.
Це все відбулося зараз. В каденцію Президента Зеленського.
Завтра починається Перший Самміт Миру в Швейцарії. Три питання, серед яких – повернення українських дітей. Згадую, як в далекому минулому на мене вплинув ще радянський фільм “Помни имя своё”. Про війну, концтабори і відрив нацистами дітей від їх матерів. Мати пам’ятає це до кінця життя і шукає свою дитину до паранойї. Дитина вже через декілька років забуває все. І маму. Це страшна трагедія. Жахливо, коли мама знаходить свого сина, якому вже більше 30 років і він живиться на неї, як на чужу жінку. Ад в душі матері.
Такого не повинно бути. Ніколи. Ніде. Ні за яких обставин.
Не може бути цивілізованих країн, які з цим незгодні.
Саміту Миру бути!!!
Україна стає центром тяжіння.
Дай Бог!
Загрузка...
