Бойова медикиня Аліна Михайлова розповіла про випадки, які завдають їй болю після втрати нареченого, Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла. Вона підкреслила, що їй важливо не дати людям забути про його шлях.
Керівниця медичної служби “Ульф” зізналась, що найважчим моментом з дня загибелі Дмитра Коцюбайла були роковини. В інтерв’ю Маші Єфросиніній Аліна Михайлова пояснила, чому, – пише 24 канал.
Це більше про тиск зверху. Я не живу у світі, де нема Діми, в мене інший світ. Я живу у світі, де він поїхав. Ті самі пігулки, які я приймаю, ще більше підкріпили мене в тому, що я просто його очікую. Мені з цим добре і мені з цим класно. А коли річниця, люди на тебе тиснуть інформацію, яку ти не хочеш чути. Тиснуть оцим словом “загинув”,
– розповіла Аліна Михайлова.
Кохана “Да Вінчі” зізналась, що ненавидить, коли до нього застосовують слово “загинув”. Офіційні заходи, на яких вона повинна бути, теж завдають болю. Адже люди навколо горюють, тоді як вона намагається зберегти свій світ, де вона просто чекає на Дмитра.
“Я тримаюсь завдяки тому, що в мене є дорога, до якої я йду. Вкінці я чогось дочекаюся. Зустрічі з Дімою. Вона для мене візуалізована і мені з цим ок. А коли люди намагаються перебити цю мою дорогу якимись… Це зовсім не поклик, що мені не треба співчувати, хто хоче. Але у такі масштабні штуки ти собі думаєш: ти, мабуть, несповна розуму, бо насправді все ж по-іншому. А потім повертаєшся до того, що ні. У цій історії класно і комфортно, і я б хотіла по ній жити”, – додала вона.
Аліна Михайлова зауважила, що не має відповіді на запитання, як справитися з горем. На її думку, не має жодної загальної пігулки, яка розв’яже усі проблеми.
Яким був день прощання з “Да Вінчі”
Маша Єфросиніна також запитала в Аліни про її відчуття на прощанні з Дмитром Коцюбайлом. Михайлова зізналась, що не пам’ятає цього дня, як кілька інших днів з дня втрати. Лиш нещодавно вона запитала у побратима, що відбувалося в той час.
Часом мені здається, що я сама собі щось придумала. Бо ці дні, їх просто немає. Як виявилося, що 10 березня і 9 березня я була постійно на телефонах і вирішувала все аж до труни, її кольору, відтінку, і як би він хотів, – поділилась медикиня.
Аліна Михайлова пам’ятає, що для неї було важливим, як цей день пройде. Щоб він відклався у пам’яті іншим людям. Навіть попри такий жахливий контекст.
“Я впевнена, що більшість людей нарівні з горем і жалем відчували величезну гордість бути дотичною до цієї людини. Для мене було важливим дати можливість людям доторкнутися до цієї людини навіть ось таким чином”, – підкреслила вона.
Захисниця додала, що для неї Дмитро – не просто кохана людина. Вона ним безмежно пишається як командиром, як військовим. Хоч він не був фаховим військовослужбовцем. Аліна робить все для того, щоб не дати людям можливості забути про його шлях та історію, якими треба пишатися.
Простий звичайний чоловік без мільйонів тисяч оксфордських освіт, без купи заможних родичів, без будь-яких зв’язків. Людина, яка зі звичайного хлопчика, який виріс на Івано-Франківщині, добився того, що перед ним стояло на колінах найвище керівництво цієї держави. Це можна сприймати з сумом, а можна це сприймати як з гордістю. Для мене це шлях гордості, – наголосила Аліна Михайлова
Загрузка...
