Сьогодні, їдучи, в 92 автобусі у Львові, була свідком ситуації, котра мене не здивувала, скоріш розчулила.
В автобус зайшла бабуся в поважному віці і відразу приставила карту аби зчитати за квиток, та з цього нічого не виходило кілька разів.
Поряд на сидіннях сиділи студенти, зовсім діти, мабуть першокурсники.
Їх зацікавила бабуся.
Звільнили місце, щоб вона присілка, але старенька не відставала від апарату (бо як без квитка), а грошей, щоб купити у водія немає.
Ви б бачили, як цих п’ятеро дітей швидко між собою порозумілися і скинулися грішми та швиденько купили квиток, вручили бабусі, і аж тоді вона спокійна і тиха присіла на крісло.
У мене піднявся настрій і появилася така гордість за нашу націю, за нашу молодь, за людей – які так гарно виховали дітей.
Дякую.
Мій день вдався.
Загрузка...
