Колишній головнокомандувач Збройних сил США в Європі генерал Бен Годжес в інтерв’ю Bild висловив свою оцінку перспектив завершення війни в Україні, ролі Сполучених Штатів та підходів до мирного врегулювання.
Про перспективи дипломатії США
За словами генерала, спроби Дональда Трампа знайти вихід із війни виключно дипломатичним шляхом не матимуть результату. Годжес вважає, що такий підхід не враховує реальних причин війни та відповідальності сторін. Він наголосив:
«Він ніколи не цікавився причинами конфлікту. Жодного разу він не поклав на Путіна відповідальність за початок війни. Натомість він чинив тиск виключно на українську сторону і повністю прийняв російський наратив про те, що російська перемога неминуча».
На думку генерала, відсутність чіткого аналізу та опора на особисті симпатії й антипатії не можуть стати основою для стійкого миру.
Чи зобов’язана Україна приймати умови США
Бен Годжес окремо звернув увагу на позицію України у відносинах зі Сполученими Штатами. Він вважає, що Київ не має юридичних або політичних зобов’язань погоджуватися з будь-якими вимогами з боку Вашингтона, якщо вони не відповідають національним інтересам. За його словами:
«У Трампа зараз більше немає жодних важелів тиску на Україну, тому що він перестав постачати те, що США постачали раніше – принаймні вже не в таких обсягах, які мали б значення».
Таким чином, генерал підкреслює, що реальний вплив США на рішення України суттєво зменшився.
Як Годжес бачить шлях до завершення війни
Генерал переконаний, що бойові дії триватимуть доти, доки керівництво Росії не усвідомить неможливість досягнення своїх цілей. Він також окреслив власне бачення дій, які, на його думку, можуть наблизити завершення війни. Серед ключових факторів він називає системний тиск на економічну основу РФ, зокрема на енергетичний сектор, який відіграє важливу роль у фінансуванні війни.
Заява Бена Годжеса демонструє критичний погляд на спроби швидкого політичного врегулювання без урахування воєнної та економічної реальності. Генерал фактично наголошує, що тривалий мир можливий лише тоді, коли агресивна сторона втратить ресурси та віру у власну перевагу. Водночас його оцінки свідчать про зміну балансу впливу між Україною та США, де вирішальну роль дедалі більше відіграє самостійність Києва у прийнятті стратегічних рішень.
