Звістка

Новини України та світу

  • УКРАЇНА
  • CВІТ
  • БЛОГИ
  • CУСПІЛЬСТВО
  • ПОРАДИ
  • РІЗНЕ
  • Home
  • Події
  • Я з нетерпінням чекала закінчення робочого тижня. Це були дуже виснажливі 5 днів, що тягнулися, як справжня вічність. І ось нарешті п’ятниця. Я прийшла додому, сподіваючись, що це ідеальна нагода відпочити. Але ще з порогу мене зустрів мій хлопець.

Я з нетерпінням чекала закінчення робочого тижня. Це були дуже виснажливі 5 днів, що тягнулися, як справжня вічність. І ось нарешті п’ятниця. Я прийшла додому, сподіваючись, що це ідеальна нагода відпочити. Але ще з порогу мене зустрів мій хлопець.

khristina
20.01.202620.01.2026 No Comments

Я з нетерпінням чекала закінчення робочого тижня. Це були дуже виснажливі 5 днів, що тягнулися, як справжня вічність. І ось нарешті п’ятниця. Я прийшла додому, сподіваючись, що це ідеальна нагода відпочити.

Але ще з порогу мене зустрів мій хлопець. Він аж світився від щастя, тож і я подумала, що він підготував мені якийсь сюрприз. А в реальності я почула, що до нас в гості приїхала його сестра. Дівчина перейшла в 11 клас. Мене такі новини шокували. Ніхто навіть не попередив мене про це. Хоча квартира, до слова, моя. Купила її я ще до того, як ми почали зустрічатися з Андрієм.

З іншого боку, не вижену ж дитину на вулицю. Нехай.

Я роздяглася, ввійшла до спальні і побачила цікаву картину.

Гостя всілася на мій раритетний комод, за який я віддала шалені гроші. Він ж не для того призначений, щоб сидіти на ньому – невже важко здогадатися?

Дівчинка фотографувалася, навіть не помічаючи мій осудливий погляд.

– Красивий комод, правда? Але сидіти на ньому не варто. Він дуже дорогий.

– А виглядає, як той, що у моєї бабусі в селі,- знизала плечима гостя.

– У тому і його цінність. Попрошу не торкатися моїх речей,- спокійно відповіла я.

Опісля протерла комод і пішла відпочивати. Хотіла розігріти вечерю. Я готую собі окрему їжу, бо не їм жирне, як Андрій. Тому ще зранку залишаю собі маленькі порції на обід, який беру із собою, так на вечерю. І ось саме це я й хотіла зробити. Доки не збагнула, що на місці, де мав би бути мій рис з рибою, немає нічого. Зате тарілки ніхто помити не здогадався. Це мене обурило ще більше.

Хотіла відпочити на вихідних після робочого тижня, але, схоже, такої можливості у мене навіть не буде.

Так, поведінка Софії мені дуже не подобалася, але я не могла її просто вигнати з дому.

– Андрію, я вже втомилася. І взагалі сестра твоя, а не моя. Ти мене навіть не попередив про таких гостей. А тут хочеш, щоб я її доглядала. Уже тиждень це триває. Я не витримаю більше.

– Слухай, ми – сім’я, отже, ця дівчинка така ж твоя сестра, як моя. І взагалі у мене відрядження скоро. Я за нею приглянути не зможу.

– То бери її із собою. Я відпочити хочу.

Але наступного ранку Софія готова була йти на дівочі посиденьки зі мною, а не їхати у відрядження з братом. Певне Андрій навіть не розглядав запропонованого мною варіанту. Одразу заявив сестрі, що я нібито візьму її із собою. Цирк!

Я, звичайно ж, уваги на це не звернула. Вдала, що не звернула.  Зібралася по своїх справах. Аж тут до мене причепилася Софія.

– А ти куди?

– З тобою. Хотіла ще в кафе одне зайти, але не знаю, де воно.

– Тоді відкривай карти і гуляй собі. У мене власні справи є.

– Але…

– Що?

–  Я грошей не маю.

– Погуляй вулицями. За це грошей не беруть.

Так я й залишила дівчинку саму. І в мене навіть не було докорів сумління. Я навпаки прекрасно провела час зі своєю знайомою. Погуляла. Відпочила нарешті.

До слова, наболілим поділилася зі знайомою. А та тільки похитала головою і сказала, що з часом від таких гостей буде більше проблем, ніж користі. Тоді я її не послухала, а зараз розумію, що вона мала рацію.

Не встигла я повернутися додому, а там уже Андрієві батьки були та інші їхні родичі. І куди вони всі? Ніби щось страшне трапилося.

І знову про цей візит ніхто не попередив мене.

Не встигла я поріг переступити, як на мене посипалися звинувачення. Найбільшу проблему бачили в тому, що я лишила Софію саму в незнайомому місті без грошей. До цього маскараду образ приєднався й Андрій. Я не витримала.

– Знаєте, спершу хотіла б дізнатися, що ви всі робите у моїй квартирі? Далі. Хто я така цій дівчинці, щоб дбати про її фінанси? Вона має тата, маму, брата. Я тут до чого? Тож це до вас питання, як ви залишили дитину без засобів існування у незнайомому місті. Гадали, що я візьму її під свою опіку? Я б ще подумала над цим, якби мене хоча б попередили, що Софія житиме в мене. Але дізналася я про це тільки тоді, коли вже все було вирішено. І ви ще смієте мене у чомусь звинувачувати?

Церемонитися я не стала. Вигнала з квартири всю сімейку. Навіть Андрія не пошкодувала. Вручила батькам його речі. Тільки так можна було позбутися нав’язливих родичів.

Чи правильно вчинила дівчина?

Або ж не варто було так гарячкувати?

Навігація записів

Макрон посварився з Трампом: погрози летять одна за одною…
Мopoзи вiдcтyплять: cтaлo вiдoмo, кoли в Укpaїнy пpийдe дoвгooчiкyвaнe пoтeплiння…

Related Articles

Україну знову засипатиме снігом: невтішний прогноз на найближчі дні

khristina
23.01.202623.01.2026 No Comments

– Вот тєбє і Тєрнополь! Знала би я, что тут такіє люді – ні за что б сюда нє прієхала! Кто вам дал право дал вєсти сєбя? Ви понімаєтє, что етім визиваєтє нєнавість? – Напівжартівливий напис викликав істерику в жіночки. Не очікувала такого. Та найгірше, що вона почала погрожувати. Не розумію, невже ми когось образили?

khristina
23.01.202623.01.2026 No Comments

Оце так сила духу! Зеленський пожартувати над Трампом.. Усі стояли вступорі від відповіді…

khristina
23.01.202623.01.2026 No Comments

Залишити відповідь Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes