За зиму я добряче набрала, майже 7 кілограмів. Адже то були свята, дні народження, чиїсь іменини. А в нас в Україні заведено накривати розкішні столи та готувати досить ситні (та часом жирні) страви.
Від’їла собі нормальну п’яту точку, та і живіт стирчить. А тут ще й на зло однокласниця запропонувала провести невеличку зустріч з вчителями десь у кафе. Всі погодилися та підтримали таку ідею
Я почала міряти сукні, штани, кофтинки – все мале, обліпило мене, наче гусінь. Деякі штани не могла навіть защепити на талії. Чоловікові затримували зарплату, мені вистачило тільки за кафе заплатити. Не було часу та коштів влаштовувати собі розкішний шопінг.
І на поміч прийшла моя свекруха. Принесла якісь спеціальні колготи-панталони:
– Ось, це така спеціальна білизна. Воно має утягувати собі животик та підкреслювати талію. Типу як корсет, але так нормально сидить, нічого не перетискає.
Я щиро зраділа, бо ця річ дійсно врятувала становище. Легко та швидко одягла улюблену червону сукню, міцно закріпила всі гачки-замочки. Ще й знайшла у шафі мої червоні туфлі на підборах, сусідка позичила гарну сумочку-клатч.
Перші 2 години все було просто супер. Обмінювалися з подругами компліментами, згадували наші веселі пригоди у школі, як ходили на дискотеки. Відмінник Юра навіть тоді пам’ятав віршик зі свята Букварика. Класний керівник спеціально принесла наш альбом, а однокласник Сашко ще форматував запис з касети випускного балу на флешку та показав на ноутбуці.
Однак, ближче до вечора я помітила, що геть не можу дихати у тій білизні, а їсти тим паче. Пішла в туалет та застрягла в тих панталонах, уявляєте. Майже 30 хвилин простояла біля унітаза, аби хоча б на сантимент спустити одяг. Добре, що на допомогу прийшла моя сусідка по парті Маринка
– Ой, слухай, я не защіплю цю штуку. Вона ж тобі печінку та легені перетисне.
– Та ні, все нормально, ану спробуй ще раз!
І тут я чую такий звук, схожий на рипіння. І Марина зойкнула “ой”. Гачок з корсета зачепився за сукню та воно порвалося.
– Боже, що робити?
– Я не знаю… Постривай, здається, Сашка мав піджак. Я зараз принесу, прикриєшся.
До кінця застілля я сиділа в піджаку та боялася поворухнутися, аби сукня остаточно не розійшлася по швах. Інакше я б могла просто залишитися без одягу, тільки в спідній білизні. В ресторані було дуже спекотно, я ледь дихала в тому піджаку. Але виходу не було, все терпіла.
На щастя, мене з ресторану забрав чоловік:
– Нічого собі, а що це у вас там за дикі танці були? Змагання хто краще станцює стрип…
– Не смій так жартувати. Це все через твою мамашу!
– А моя мама тобі що зробила!
– Ось, дала якісь рейтузи. Казала, що вони мені допоможуть. Ага, добре, що цей позор бачила тільки Маринка в туалеті, а не решта однокласників. От подивися. що цей корсет зробив з сукнею. Я її колись за 2 тисячі купила!
Ті панталони я одразу викинула у смітник, як і сукню. От не думала, що свекруха ме
