Мій син не хоче мене знати, мовляв, я його обділила, переписавши квартиру на доньку. Однак тепер я переконалась, що все-таки я правильно вчинила.
Коли мені виповнилось 60, донька вмовила відразу йти на пенсію. Казала, що я заслуговую вже на відпочинок. Я послухала її й погодилась.
Адже чоловік лишив мене колись давно з двома маленькими дітьми, й мені довелося усе тягнути самій. Усі тягарі лягли на мої плечі, я працювала на двох роботах аби забезпечити дітям нормальне життя. Такий спосіб життя, звісно трохи зіпсував моє здоров’я, тому й працювати далі мені вже важко. Зараз мої діти вже дорослі. Донечці Катерині виповнилось 30 років, вона вже мама двох діток і часто приїздить з ними до мене.
А старший син Сашко навпаки дуже рідко відвідує мене. Я розумію, в кожного своя сім’я, діти, робота, але ж можна виділити хоч хвилинку аби зателефонувати та запитати як в мене справи. Натомість Саша дзвонить мені тільки лише тоді, коли йому щось треба. От жодного разу не зателефонував просто так. Відповідно до доньки у мене тісніший зв’язок і стосунки склалися дуже добре. Нещодавно вона придумала мені підробіток. Я дуже люблю шити й тепер шию на замовлення просто перебуваючи вдома. Потім мов вироби прямують до іншої жіночки й вона вже все це продає. До речі, заробіток з цього дуже навіть непоганий. Тим більше, що мені дуже подобається таким займатись, це приносить мені задоволення. Нещодавно я вирішила, що не хочу жити сама, тому запропонувала донечці зі своєю сім’єю переїхати. Адже вони орендують житло та одночасно відкладають на власне. А якщо житимуть зі мною, то буде легше накопичувати.
Донька разом з онуками дуже зраділи. Вони мене люблять. Тому скоро перебралися до мене. Нам разом так добре та весело. Тільки тепер виникла проблема. Саша дізнався, що я переписала свою квартиру на Катю і з такими претензіями до мене телефонував, що й в житті так напевно до мене ще не говорив. Знаєте, якби він ще так себе не поводив, то можливо я б ще подумала як поділити між дітьми майно, а з таким його тоном я жодного бажання не маю щось йому давати. Я вважаю, що все добре зробила. Я йому дала щасливе дитинство, гарну освіту, поставила на ноги, тому тепер нічого йому не винна.
А як вважаєте ви? Я правильно роблю?
