Де б вони не були – всюди будуть свинячити. Мережу вже облетіло відео з Астани, де в маршрутці «коренная» мешканка розповідає казахам у Казахстані, що їх тут не було й нема і що це ісконная земля рускіх, а ви, казахи в Казахстані, вопше ніхто.
У Швеції напудрена женщина, увидівши синьо-жовтий стяг, розтоптала його й прочитала цілу лекцію про неприпустимість існування українців на земній кулі. Нині вже шведи звільнили цю гражданочку з роботи.
Такі побутові приклади маніякального шовінізму ви знайдете в кожній країні (від пост-радянської до капіталістичної). Всюди, де з’являється мір-труд-май – автоматично з’являється претензія на цю землю і відкрита зверхність.
Оця нездатність до асиміляції – патологічна. Це чи не єдиний народ, який узагалі не придатний до співіснування й акультурації. Де він опиниться – там буде міні-московщина. Нульова здатність до співжиття й симбіозу з іншими ідентичностями!
Я не знаю, чи існує ще щось схоже. Це якась хвороблива, тупикова неспроможність до взаємодії з іншим світом. Це клініка. Це не лікується.
Тож я би не дивувався, що руским мамашам за вбитих отприсків давали 10 тисяч рублів, та й ще й фотографували для звітності. Там віддавна нема людини. Є тьма людей – а Людини нема.
І мат-перемат-розмови по телефону, перехоплені СБУ, теж не шокують. Чим брудніша свідомість людська – тим брудніша мова. А там – суцільний бруд.
І мародерство зі стибреними пральками, фенами, халатами й навіть ложками-виделками не вражає. Бо злодійство – воно в крові. Релігія халяви там – непереможна. Вкрасти – це частина національного геному.
І напрочуд символічними є берці (взуття!!), яке отримують щасливі вдови за убитих мужів. Нічого іншого рускоє государство не могло й придумати. Воно здатне лише взувати свій народець. Взув і забув.
