Мене дивують люди, українці, наче й притомні, які вважають, що зі смертю глави бензоколонки-агресора враз настане мир-дружба-жвачка, бо виродки покаються і стануть хорошими.
Пригадую, як одна українська письменниця навіть пропонувала починати вже зараз вчитися прощати «ворога свого», хоч ніхто пробачення в неї не просив, ніхто не покаявся й навряд чи в недалекому майбутньому це станеться (правда, їй в коментах трохи гівна накидали і пост вона забрала, хоч точно і далі так думає, бо ж не все так адназначна).
Ага, і як тут не згадати тих укр.письменників, які до 24 лютого успішно видавалися в запорєбріччі, може й тепер видаються – це навряд чи зараз перевіриш.
Там теж волали про нєадназначна, і про добрих мандавошок, платячи при цьому податки в казну тої держави, яка зараз нас вбиває. Ніт, мої голуб‘ята. З цим народцем якраз все адназначна. І тоді було, і тепер.
Пу – колективне породження мандевошок! Він – їхнє дзеркальне відображення. До всього, вони всі (і хароші теж) продовжують деградувати і ставати ще більшими зомбаками.
Почитайте їхні радісно-ейфорійні коменти під дописами про вчорашній приліт рекет у Вінницю
Вони радіють смерті невинновбитих, смерті маленької дівчинки і бажають нам усім померти в муках (це я ще м’яко написала про те, чого вони нам бажають).
Висновок – наступник Пу буде ще гіршим, ще кривавішим.
Тому з окупантом-мародером-ґвалтівником-людожером якраз все дуже однозначно. Або ми їх, або вони нас. Ніяких добрих між ними нема.
На фото – веселка, яку впіймала вчора після грози. Ось це однозначно красиво.
