Пост Nadiia Shuvar у фейсбук. Подаємо мовою оригіналу:
Як відбувається “лікування” хворих на COVID-19 в Бурштинській міській лікарні… Прошу прочитати і поширити… Дякую!
23 січня 2021 року у Бурштинській міській лікарні (Івано-Франківська обл.) в нашій сім’ї сталося горе – помер вітчим у звязку із наслідками COVID-ої хвороби і на нашу переконливу думку, жахливою роботою лікарні. Півтора місяця він був під кисневою маскою, до останньої хвилини свого життя…
Мета цього допису – привернути максимум уваги суспільства та відповідних органів, щоб розпочати розслідування по використанню COVID-коштів, покарання всіх причетних до надання лікарні статусу регіональної опорної (при відсутності у неї для цього інфраструктури!!!), покаранні всіх причетних до смерті і ГОЛОВНЕ – виключення повторення ситуацій у подальшому.
Надіюсь наші старання врятують у майбутньому не одне життя, адже такі ситуації не лише в Бурштині, а й по всій Україні!!!Бурштинська міська лікарня стала регіональною для лікування COVID-хворих. Відповідно отримавши значну суму від держави . Хотілося б почути, а краще побачити – КУДИ ПІШЛИ ВСІ КОШТИ! Скільки таких сум було надано державою?
Дальше, більш детально розповім всю ситуацію, яка відбувалася в лікарні…
19 грудня вітчим потрапив у лікарню у Інфекційне відділення, де вже лежала наша мама. 21 грудня він був переведений у Реанімаційне відділення через погіршення стану здоров’я (падіння сатурації). Одразу ж був підключений до CPAP(сіпап) – слабша версія ШВЛ.За перший тиждень не було жодного покращення, він став прив’язаний до маски, навіть на декілька секунд не міг розлучитись із нею…(залежність була навіть від тиску кисню, що подавався) – він просто задихався, коли тиск падав. Сіпап подавав кисень у легені під максимальним тиском на апараті, завдяки чому хворий дихав. Кисень находився у БАЛОНАХ на території лікарні в так званій кисневій (відео додається)- ЦЕ У КОВІДНІЙ ОПОРНІЙ ЛІКАРНІ!!!, де повинна бути киснева станція.
Заміна балонів відбувалася кожні 2-6год, в залежності від кількості підключених пацієнтів. Три робочих балони і один резервний, тобто життя хворого залежало від ОДНОГО балону! При зміні балонів кисень у апараті падав і вітчим починав задихатися..Все зводилося до того-переключили кисень і тоді декілька годин віддиху, чи мають переключати (це вже панічний страх що можуть вчасно і не переключити).Після цього ми почали шукати, як нам перевезти його до лікарні в Івано-Франківську, на що нам сказали, що він не транспортабельний… І тут одразу ще одна проблема В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ НЕМАЄ МАШИНИ, яка б могла перевозити таких важкохворих(!), тобто з апаратом, який би подавав кисень під необхідним тиском…29 грудня його самопочуття знову погіршилось, у вітчима стався криз, це перший раз, коли ситуація стала критичною. 31 грудня (четвер) знову погані новини – ми дізналися, що завезеного у лікарню кисню, при необхідному для хворого тиску у системі, не вистачить на всі вихідні. АБО кисню вистачить, якщо тиск у системі зменшити, що було недопустимо у стані хворого. Поставка балонів планувалася аж після вихідних!!! Ми одразу почали дзвонити і писати всюди (до офісу президента, на гарячу лінію COVID…), щоб підняти цю тему. Нам тоді вдалось добитися негайної поставки кисню в Бурштинську лікарню. Також друзі вітчима привезли балони із технічним киснем, щоб у крайньому випадку підключати їх і дати шанс кисневозалежним які лежали в лікарні!
ЦИМ ЗАЙМАЛИСЯ НЕБАЙДУЖІ ЛЮДИ!!!
Після цього, як ми вважали, ситуація почала покращуватись – у хворого впала температура, покращились аналізи, йому почали зменшувати тиск в апараті, він почав їсти (мама спеціально готувала страви і перемелювала їх на блендері), у нього з‘явився апетит, а відповідно і сили, щоб самостійно повертатися на ліжку. Потроху почали зменшувати кількість ліків. Він почав говорити і розпитувати, що відбувається вдома та інші новини.Та ПРОБЛЕМИ із переключенням кисню так і не припинилися!!! Було і таке, що мама з подругою цілу ніч сиділи в сторожа (ПЯНОГО СТОРОЖА, є відео), щоб будити його кожні 2 год для переключення кисню. ТАК!!! ЖИТТЯ кисневозалежних хворих в Бурштинській лікарні залежить від некваліфікованих спеціалістів і лікарів, від звичайних сторожів, яким до своїх обов’язків дали ще й переключати кисень. Це при тому, що відстань від приміщення, де сидить сторож до балонів близько 200 МЕТРІВ(!), а відлік завжди йшов на хвилини… бо тиск у системі падав швидко…!!!
ТУТ ОДРАЗУ ПИТАННЯ: ДЕ КИСНЕВИЙ ОПЕРАТОР? ДЕ КИСНЕВА СТАНЦІЯ, ЯКА МАЛА Б БУТИ, ЯКЩО ЛІКАРНЮ ЗРОБИЛИ ОПОРНОЮ РЕГІОНАЛЬНОЮ? ЧОМУ КИСЕНЬ ПЕРЕКЛЮЧАЮТЬ СТОРОЖІ???У ніч 19 січня в результаті пізнього переключання балону із киснем вітчиму стало знову гірше (сторож ЗАБУВ мобільний телефон в сторожці і дозвонитися до нього, що кисень падає не було можливим). Тієї ночі кисень у апараті впав до 40%… черговий лікар і наша мама почали бігти в кисневу (сторожку), щоб включити його самостійно…. Після цього вітчима реанімували, але легені, які скрутилися під час відключення кисню, так і не розкрилися… На другий день мама ходила до головного лікаря. Останній обіцяв розібратись в даній ситуаціі, але чоловік, що не включив кисень так і не був звільнений.22 січня бурштинські лікарі викликали консультанта з Івано-Франківська (Чому його не викликали раніше? ПОБОЯЛИСЯ , БО МИ СКАЗАЛИ, ЩО ПРОСТО ТАК ЦЯ СИТУАЦІЯ НЕ МИНЕТЬСЯ). У нашій лікарні навіть не могли провести жодної діагностики для таких хворих (рентген, кт)… Після цього випадку почалися незворотні процеси..Його просто «задушили» у Бурштинській лікарні… і це при тому що мама пильнувала його щохвилини, а що ставалося з такими іншими хворими в такій ситуації самі розумієте…У ніч з 22 на 23 січня вітчим був уже в комі…23 січня його нестало..Ось така у нашому місті лікарня..
А СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ ПОМЕРЛО В ЛІКАРНІ ВІД ПОЧАТКУ ПАНДЕМІЇ??? СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ НЕ ПРОСНУЛОСЯ ПІСЛЯ ОДНІЄЇ ІЗ ТАКИХ НОЧЕЙ?Сподіваюсь, це покаже розслідування і винні понесуть покарання!!!Вітчима мама доглядала день та ніч, нам допомагали і нас підтримували багато людей (наш священник, мер, колеги по роботі та друзі) десятки тисяч молились за нього. ДЯКУЮ ВСІМ!!! Але подолати систему нам так і не вдалося…
