Симоненко у вівторок на медведчуківському “Нашому” вантажив апельсини бочками – розповідав, як розкішно жилось за СССР в Україні: “Да, были очереди – но это же ж только об короткий отрезок времени эти очереди! Они возникли в результате этих так называемых “реформ Горбачева”! А до этого посмотрите, что у нас в магазинах! БОЧКАМИ ИКРА ЧЁРНАЯ И КРАСНАЯ СТОЯЛА! Бочками стояла, я вам это заявляю! Колбаса у нас из мяса была. Сёдня из туалетной бумаги колбаса! А тада ж была из мяса! Сёдня из сои предлагают питаться! А тада из мяса всё это было. И у нас по 64 килограмма – в Советской Украине – годичное потребление мяса и мясопродуктов на человека! 37 килограммов рыбы! А сегодня? Чем кормят?”.
—
Шукаємо очевидців “бочок чорної і червоної ікри” в магазинах до 1985 року: хто бачив, де саме, хто їв ложками? Так, ікра була, навіть в блокадний Лєнінґрад привозили. Інша справа, хто до неї мав доступ і грошову можливість купити.
Так, інструктору і секретарю міськкому, обкому, ЦК комсомолу дійсно дивно чути про якісь черги – все ж було! І йому нічого не пояснять ті, хто купував півфабрикатні сірі котлети незрозуміло з чого і вистоював черги за якимись дивними маслаками на борщ. Симоненко, мабуть, навіть з жартів Хазанова про синіх курей сміявся хіба за компанію, бо не розумів.
А от про “ковбасу з м’яса” він дарма. Ні, у своїх “ВКонтакте” він інакшого і не бачить, крім мотиваторів про “м’ясо в ковбасі” і “найкраще морозиво”. Мабуть, і не варто йому відкривати ті ГОСТи, за якими реально ковбасу робили. Про те, хто, коли і в кого купив технологію і лінію виробництва морозива, мабуть, теж не варто йому повідомляти – від обурення може полізти котру революцію робити.
Нехай собі вірить у рожевих поні, що серуть райдугою, “ковбасу з м’яса в СССР” і “найкраще морозиво”. Нас повинно цікавити інше: чому він має змогу вести відкриту радянську, читай кремлівську пропаганду на українському телебаченні? Чому досі може відкрито рекламувати комуністів?
Хоча, звісно, на тлі Медведчука це дрібничка.