Категорія: РІЗНЕ

“Виcтaвила за двері двох невісток з грудними дітьми на руках – хіба це добра свекруха? Навіть рідних онуків їй не шкода?” – пліткують про мене сусіди та родичі. Так, я – та сама погана свекруха. Але зараз я детальніше поясню вам усю ситуацію і впевнена, ви мене зрозумієте. Навіть більше, ви мене похвалите за такий вчинок!

No Comments

Так, я  – та сама погана свекруха. Але зараз я детальніше поясню вам усю ситуацію і впевнена, ви мене зрозумієте….

“Сьoгодні я загyбив ключі від мaшини, коли бiгав ліcом. Піcля завеpшення маpшруту повеpнувся назад, щоб їх шyкати, готyючись до найгіpшого… але…”

No Comments

Сьогодні я загубив ключі від машини, коли бігав лісом. Після завершення маршруту повернувся назад, щоб їх шукати, готуючись до найгіршого……

Вона прийшла уві сні. Не приснилася, а саме прийшла. Така, як її малюють на всіх картинках – худа, з косою і чорною накидкою з каптуром. Сіла на край – баба Дуся навіть почула, як рипнули пружини старого дивана. – Лежиш? – не ласкаво спитала вона. – Лежу, – відповіла баба Дуся. – Рано ще, тільки світати починає, от і лежу. – Ну лежи, лежи… Недовго вже тут. Попередити зайшла, щоб планів не будувала. І тут закричав ранковою піснею півень. Баба Дуся подивилась на ліжко. Нікого на ньому не було, як лежала ковдра, так і лежить. – Привиділося, мабуть… Ну, а що, не молоденька, через три місяці вісімдесят два стукне, тут що хочеш привидиться! – міркувала баба Дуся, автоматично роблячи свої щоденні ранкові справи. Але нічний візит непроханої гості (чи то сон, чи то дійсність, і не розібрати!) не давав їй спокою. – Мабуть, і справді вже час, – за давньою звичкою баба Дуся розмовляла вголос сама з собою. – Та й так добре пожила, он, вік майже доживаю, скільки ж можна?! Бабця вийшла у сіни. Тут стояла її гордість – велика кована скриня. Колись дуже давно з цією скринею привіз її Петро до свого села заміж.

No Comments

Вона прийшла уві сні. Не приснилася, а саме прийшла. Така, як її малюють на всіх картинках – худа, з косою…

— Приймай чоловіка назад, ми тебе простили. Он як розцвіла. Дивись-но на неї. Щоки рожеві, очі сяють, ніби не чоловіка з сім’ї вигнала, а в лотерею виграла. Совісті в тебе, Наташко, як не було, так і немає. Одна косметика на умі. Зінаїда Олександрівна стояла на порозі, уперши руки в об’ємні боки, обтягнуті махровою кофтою. За її спиною, переступаючи з ноги на ногу і сопучи, як старий чайник, маячив Григорій. Вигляд у нього був такий, наче він відбував тяжку повинність, а не прийшов до колишньої дружини. В руках він стискав ручки гігантської картатої сумки, тієї самої, з якою в дев’яності люди товар возили на ринки. Наталя завмерла. Посмішка, призначена зовсім іншій людині, повільно сповзала з обличчя, поступаючись місцем холодному здивуванню. Вона навіть не встигла забрати руку з дверної ручки. Голос Зінаїди Олександрівни зрадницьки тремтів, але Наталя тут же взяла себе в руки.

No Comments

— Приймай чоловіка назад, ми тебе простили. Он як розцвіла. Дивись-но на неї. Щоки рожеві, очі сяють, ніби не чоловіка…

Я спершу тішила себе думкою, що переїзд свекрухи – то не так погано. Ну буде допомагати мені з Настусею, можу не засиджуватися в декреті, а повернутися додому. Однак, як виявилося, свекруха – жінка дуже неохайна, любить поїсти в кімнаті перед телевізором, а ось помити посуд після себе забуває. З дитиною свекруха мені не допомагала, а свинячити, так і продовжувала. У мене просто не було сил за нею прибирати. А недавно трапилося таке, що мій терпець урвався. Був вихідний, я пішла в магазин за продуктами. Попросила свекруху доглянути за Настусею. Приходжу додому. І що я бачу!

No Comments

В 26 років я вийшла заміж. У мене до цього часу була своя квартира: мені дісталася невелика квартира від моєї…

Після того, як по мер чоловік я зустріла Ігоря. Ми не одразу зійшлися – довго сумнівалася, чи маю право на щастя. Але донька вже доросла, має свою родину. І я захотіла нарешті кохати та бути коханою. Однак, не думала, що Настя стане на заваді мого щастя. Хіба цього донька не розуміє? Ми так посварилися, що тепер Настя вважає мене ворогом для родини. Та це справедливо, люди добрі?

No Comments

Я рано овдовіла – Віталіка не стало, коли нашій доньці Насті було лише 17. Просто прийшов додому після роботи, впав…

От я вже 5 рік працюю, щомісяця сину надсилаю 1000 євро, а він займається будівельними роботами та звітує мені, що уже зроблено. Додому я не приїжджала, лише телефонувала. Сестра мені не раз казала: – Ти б сину всі гроші не віддавала, бо нічого не матимеш. Я не звернула увагу на слова сестри, бо довіряла синові, та по приїзді додому я була шокована станом речей.

No Comments

Я вже 5 років на заробітках в Греції, всі гроші відправляю сину, щоб він відремонтував мій будинок, та мене чекав…

– Я все віддавав сину, а ти житло собі купила? – колишній чоловік Юра нагадує мені про материнські обов’язки. Він покинув сина, коли йому було лише 4. І я сама займалась вихованням Андрія. Я думала, що маю право на спокійну старість і затишок у колі рідних. Але син від мене відвернувся. А все через ті кляті аліменти.

No Comments

Юра покинув мене, коли нашому синові було 4 роки. Пішов до коханки. Це була моя колега, ми працювали в одному…