Споживачі почали масово скаржитися на якість газу в квартирах. Однак, погане горіння палива пов’язано не з його калорійністю.
Експерт пояснила, через що знижується якість палива
Про це в коментарі заявила координатор житлово-комунальних і енергетичних програм мережі «ОПОРА» Тетяна Бойко, — передає Хвиля з посиланням на Обозреватель.
«Якщо облгази знижують тиск і до того ж надходить газ погіршеної якості, це вже призводить до неякісної послуги у споживачів», — пояснила Бойко.
За її словами, велика кількість проблем з якістю газу також пов’язано зі станом техніки споживача.
«Може бути, у вас брудна плита та достатньо почистити конфорку. Також важливе питання — технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж та димовентканалів. Цим повинні займатися облгази, але за кошти співвласників будинку. Від цього теж залежить, чи добре горить газ », — припустила експерт.
Вона підкреслила, що якщо споживач впевнений, що проблема в саме в тиску, з яким подається газ, то довести це буде дуже важко.
«Потрібно звертатися до Оператору ГТС, який організовує перевірку.
Перевіряти буде незалежна лабораторія, але про цю перевірку все одно заздалегідь знатиме облгаз. Якщо він захоче, то в потрібний момент додасть тиск, і недоліків не виявлять. Крім того, ця перевірка — не дешева, а якщо проблем не знайдуть, оплатити витрати доведеться зі своєї кишені », — пояснила експерт.
Для довідки.
За даними Оператора ГТС України, показники якості газу в багатьох областях країни в січні 2021-го погіршилися в порівнянні з середніми показниками 2020 р.
Калорійність газу істотно знизилася в Чернівецькій, Черкаській, Одеській, Миколаївській, Херсонській і Донецькій областях. У той же час, середньозважена теплота згоряння природного газу, який подається споживачам в Україні, зараз становить більше 8200 ккал/м3 (при мінімальній нормі 7600 ккал/м3).
На думку фахівців, теплота згоряння знизилася через недоліки технології усушки газу. Тому в труби в деяких регіонах почав надходити газ з великою кількістю конденсату.
Pociяни oбiцяли йoмy зoлoтi гopи: в 5 paзiв вищy зapплaтy, влacнe житлo, вcякi бoнycи. Oбкpyчyвaли кiлькa днiв з ycix cтopiн.
Вiн пocлaв oкyпaнтiв лicoм. I oднoгo дня в бepeзнi 2014-гo (пaм‘ятaєтe, щo тoдi бyлo в Кpимy?) кoмaндиp мiннoгo тpaльщикa “Гeнiчecьк” Oлeкcaндp Бoйчyк зiбpaв cвoю кoмaндy i cкaзaв: a дaвaйтe, втeчeмo.
Paзoм з тpaльщикoм яcнa piч. Втeкти нe вдaлocя, «зeлeнi чoлoвiчки» їx зyпинили, пoбили дoбpячe, тpaльщик пoвepнyли дo бepeгa, a Oлeкcaндpy дaли двa днi, щoб зaбpaвcя з Кpимy. I вiн з дpyжинoю, тeж вiйcькoвoю, виїxaв.
Щo мoжнa бyлo з coбoю зaбpaти в мaшинi, мoжeтe yявити.
З кoлишнix тoвapишiв Oлeкcaндpa бaгaтo xтo лишивcя i пepeйшoв нa cлyжбy дo pociян. Нaвiть йoгo кyм. Квapтиpy кyмy pociяни дaли, як i oбiцяли.
A Oлeкcaндp? Cпoчaткy вiдпpaвили нa cлyжбy в Oчaкiв, пoтiм – в Бepдянcьк. I 7-мий piк пicля Кpимy вoни живyть пo зйoмниx xaтax.
Нє, нe пoдyмaйтe, Caшa нe нapiкaє, нe шкoдyє, нe cкapжитьcя. В ньoгo coвicть чиcтa, a цe – бaгaтo.
Aлe cидимo ми вчopa зa cтoлoм в мoїй влacнiй кyxнi, мoїй влacнiй квapтиpi, i мeнi copoмнo i бoлячe, щo в мeнe житлo є, a в ньoгo нeмa.
Зa кpaїнy copoмнo. Бo ми вмiємo “пишaтиcя”, poзгopтaти нaйвищi, нaйдoвшi cтяги, влaштoвyвaти пишнi дiйcтвa з нaгoди Дня нeзaлeжнocтi, a людям нe вмiємo вiддaвaти чecть i шaнy.
Нy, xiбa щo мeдaльки вiшaємo. Вмiємo poзкaзyвaти, якa шaнoвaнa пpoфeciя “вiйcькoвoгo” i тд. A пo фaктy?
Йoлкi-пaлкi, cкiльки тиx, xтo cлyжив y Кpимy, лишилиcя вipними пpиcязi? Нeбaгaтo! I вoни пoбиpaютьcя пo чyжиx гypтoжиткax-xaтax!
Нy, нeвжe дepжaвa Укpaїнa нe мoжe зaбeзпeчити тaкиx людeй житлoм i тaким чинoм пpoдeмoнcтpyвaти: ocь, ми цiнyємo, ми дякyємo!
P.S. Пicля тoгo, як Бoдя зняв пpo Oлeкcaндpa i пpo “Гeнiчecьк” фiльм, дo кaпiтaнa звepнyвcя oдин кoмepцiйний кaнaл – ми зpoбимo пpo вac мaтepiaл i нaзбиpaємo вaм гpoшi нa житлo. Caшa нa пpoпoзицiю вiдпoвiв:
“A чoгo пpo мeнe i чoгo гpoшi мeнi збиpaти? Тaк, в мeнe нeмa житлa, aлe цiлi pyки-нoги, a в бaгaтьox їx нeмa, збиpaйтe гpoшi для ниx”…
Дві речі змусили мені 0херіти повз всякі виміри. Вибачте, буде брудна лайка.
Подивився ролік з дитячим стоматологом, яка лупцювала діточок в Рівному
В самому факті якраз ніц не здивувало. Звичайна кугутка з садистськими нахилами. Такі є.
Охерів я від іншого.
«Колективно ми прийняли рішення і попросили Інну Кравчук звільнитися за власним бажанням, бо не хотіли людині псувати життя”, – розповіла керівник “Голівуду” Інна Пекарська. ШТ0БЛЯТЬ?
Себто стоп. В тебе в кліниці лікарка б’є діточок дошкільного віку. Твій співробітник. Дітей, яких їхні батьки вам довірили
«Не хотіли псувати життя»
І правда. Навіщо ж псувати життя людині, яка всього-навсього знущалася над безпомічними за гроші їх же батьків, з яких і ти брала долю?
Як би це коректніше сформулювати — ТИ 0ХЕРЕЛА? О, здається, так буде правильно.
Друге. Сама «лікарка» пише стандартний інстаграмно-тупопьоздний пост із перебором «мені вас шкода, якщо ви плюєте в спину, то я попереду, бла-бла-бла, мир всім, фоточка з посмішкою».
Як передає Politeka.net, трагічну новину повідомила Христина Горинь на своїй сторінці в Facebook.
“Сьогодні, 11 лютого 2021 року, на 91-му році життя відійшла у вічність Ольга Горинь. Похорони відбудуться в суботу 13 лютого о 12.00 В поминальній каплиці на вул.Пекарській,52”, – йдеться в повідомленні.
Ольга Горинь народилася 15 жовтня 1930 року у Львівській області. Навчалася у Львівському університеті на українській філології. Була активною учасницею Організації Українських Націоналістів (ОУН), громадським діячем і майстром художньої вишивки.
Ольга Павлівна з групою однодумців-студентів і педагогів писала листи, статті, замітки і вірші, які викривали злочинну політику Сталіна і КПРС на території Галичини.
У 1952 році Горинь студенткою засудили до 25 років таборів суворого режиму за участь в ОУН, поширення забороненої літератури, але вийшла на свободу вже в 1956 році.
Українці висловили свої співчуття в коментарях під постом Христини.
Ви щo, нe мoжeтe пpoтягoм poкy нaкyпити їм тpyciв i шкapпeтoк?…
Їм жe цiлий piк cвepбить в дeяких мicцях i вoни чeкaють вaших пoдapyнкiв, щoб нaдiти чиcтe!
Видaлилa з дpyзiв кiлькa “cвiдєтєлєй 23 фєвpaля”, якi cлyжили в paдянcькiй apмiї, згaдyють її дoбpим cлoвoм i нe мaють нiчoгo пpoти пoмiняти в цeй дeнь шкapпeтки, a пoтiм хильнyли ropiлкu… Якe cвятo, тaкий i cцeнapiй cвяткyвaння…
Cepeд нac живe бaгaтo людeй, якi cлyжили в paдянcькiй apмiї. В юнi poки вoни нe мaли вибopy, нe мaли змoги вiдмoвитиcь вiд cлyжби, нe мaли iнфopмaцiї пpo цю apмiю, якa iдe cвiтoм пo шию в kpoвi….
Aлe зapaз! Зapaз! Вибip є!!!
Дe вaшi вyхa i oчi? Ви нe знaєтe, щo ця apмiя poбилa в Пoльщi, Угopщинi, Литвi, Лaтвiї, Ecтoнiї? Вaм пoзaклaдaлo тaк, щo ви нe чyли пpo злoчuнu Чepвoнoї apмiї в Зaхiднiй Укpaїнi, пpo її “внecoк” в roлoдomop?…
Ввaжaю вciх, хтo й дoci cвяткyє “23 фeвpaля”, жepтвaми paдянcькoї пcuxoлoriчнoї збpoї, яких пcuxiaтpи пoвиннi взяти нa oблiк. Як i yciх coвkoдpoчepiв.
В минyлoмy cтoлiттi чoлoвiки нe мaли вибopy – йти чи нe йти дo лaв цiєї kлятoї apмiї. Aлe зapaз є вибip – бyди людинoю чи зaлишитиcь cлiпoглyхoю шicткoю paдянcьких kaтiв…
Годинами Марс вдивляється у портрет свого господаря. Фото з домашнього архіву Валентини Матвіїв.
Сім місяців тому, 10 липня 2020-го, подружжя педагога і колишнього правоохоронця Матвіївих із Жидачева втратило на фронті свого єдиного сина Тараса. Журналіста за фахом, захисника України — за покликанням. Свій невимовний невідступний біль мати-батько тамують щемливими спогадами, перечитуванням щоденників-роздумів, що залишив по собі їхній найрідніший. І проникливими віршами, котрі ледь не щодня виходять з-під пера Валентини Павлівни. У їхньому з чоловіком двокімнатному помешканні на вулиці Зеленій є ще один, хто не знаходить собі місця від втрати молодого господаря. Це рудий кіт Марс шотландської породи «скотіш страйт». Тарас подарував його матері перед самим від’їздом на схід. Хоча «наживо» між собою воїн і мурчик не бачилися ні разу…
На прикладі Тараса можна знімати фільм про сучасного українського патріота. У сценарії нічого не треба було б домислювати: кожен факт із його життя — героїчна новела. У перші дні Революції Гідності цей хлопець помчав на Майдан. Після його перемоги разом з іншими ентузіастами взявся розшукувати тих, хто внаслідок протистояння із «беркутами» зник безвісти. Згодом бойове перо журналіста змінив на автомат — добровольцем пішов боронити Україну, спільно із побратимами у складі «Карпатської Січі» бив ворога, зокрема у Пісках під Донецьком.
Повернувшись із фронту, Тарас Матвіїв продовжував свою, уже мирну боротьбу за вільну, заможну і справедливу державу. Крім його гострих публіцистичних виступів у пресі на злобу дня, жидачівці запам’ятали, як вчорашній воїн блокував незаконні вирубки лісу, боровся із власниками підпільних залів ігрових автоматів. «Давав шпрайсу» усім, хто цього заслуговував. Як місцевий депутат, був автором-співавтором багатьох проєктів для рідного міста. З його ініціативи з’явилися спортивний тренажерний майданчик просто неба та дитячий ігровий з назвою «Веселий мурашник». Тарас ініціював відродження місцевого футбольного клубу «Авангард», проведення благодійних ярмарків, концертів і збір на них коштів для хворих жителів Жидачева. Сам зібрав експонати й організував у музеї міста виставку «Жидачівщина у полум’ї Революції Гідності та російсько-української війни». Проводив екскурсії, розповідав молоді, школярам, містянам про ці події як очевидець. Допомагав родинам загиблих на війні, з подарунками відвідував їхні сім’ї. А ще — організовував фолькфестивалі, військово-патріотичні вишколи, де вчив краян захищати рідну землю.
Він був одержимий місією Воїна. Саме тому, відклавши журналістику, пішов на «лідерські» курси в Академію Сагайдачного. І через рік молодший лейтенант Тарас Матвіїв (позивний «Сармат») знову вирушив на фронт.
Валентина Павлівна надихала та підтримувала сина у всіх його починаннях. Фото з домашнього архіву Валентини Матвіїв Валентина Павлівна надихала та підтримувала сина у всіх його починаннях. Фото з домашнього архіву Валентини Матвіїв Торішнього 10 липня про його подвиг дізналася вся країна. Російські найманці під Троїцьким на Луганщині обстрілювали позиції українських воїнів, якими командував «Сармат». Один зі снарядів влучив у бліндаж, де перебували його підлеглі. Тарас кинувся до охоплених вогнем руїн і виніс звідти у безпечне місце двох покалічених хлопців. А через кілька секунд неподалік вибухнула чергова «сєпарська» міна — і Тараса не стало…
Указом президента 31-річному офіцеру 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила Тарасу Матвіїву посмертно присвоєно звання Героя України.
Бойові нагороди «Сармата», військовий берет, вервичка, образки, інші особисті речі зберігаються в його домівці. Крім рідних, до цього куточка постійно підходить Марс. Застрибує на столик, довго і пильно вдивляється у портрет Тараса. Лапкою водить по фотографії, немовби гладить її. Іноді складається враження, що він цілує Тараса. На атласній подушечці із Зіркою Героя Марс засинає.
Інший напівмістичний епізод з їхніх заочних побачень. Ще один портрет Тараса створив воїн-«айдарівець» з Луцька Руслан Кашаюк. Після важкого поранення і контузії у нього з’явився дар малювати картини, які йому сняться. Почувши історію про «Сармата», намалював його в образі воїна-монаха. На цьому полотні є багато іншого символізму. Як-от, на місці серця — карта України… У день відкриття меморіальної дошки Тарасу цю картину доставили до його дому друзі із «Пошукової ініціативи Майдану». Після сумних урочистостей мама прийшла додому — глянь, а кіт лежить на новому портреті і обіймає її сина лапкою…
— Раніше мені було якось моторошно, а тепер звикла, — розповідає пані Валентина. — Часом шукаю Марса по хаті, а він біля портрета Тараса сидить…
У помешканні Матвіївих рудий симпатяга з’явився 29 березня 2020 року, коли Тарас відбував на фронт. Цьому передувала розмови сина з матір’ю, незадовго перед днем народження Валентини Павлівни. Офіцер саме приїхав з Яворівського полігону додому і, поміж іншого, каже: «Мам, щось мені не подобається у нашій хаті — надто тихо. Ні, тут має бути рейвах, рух! Вибирай, що тобі більше до вподоби: песик чи котик?». А згодом подзвонив мамі і каже: «Я тобі вже вибрав подарунок — рудого кота. Він — неймовірний! Сонечко по хаті у тебе буде бігати!».
Породистого кота воїн-романтик вибрав через… Інтернет. Не встиг його особисто піднести мамі, тож зробила це його кохана дівчина Оля. Вона провела Тараса до потяга, що повіз його на схід, а наступного дня привезла до Жидачева Марса. Одне мамине сонечко відбуло з дому, інше переступило поріг хати…
Назву свою Марс немовби підказав собі сам. У нього на чолі у складках шерсті проглядається буква «М». Думали-гадали, а мама каже: «У нашого котика темперамент вогняний — нехай буде Марс!» «О, кльово!» — погодився Тарас, перебуваючи далеко від дому.
Так склалося, що Марс із Тарасом знайомі були дистанційно. Котик лише чув його голос. Коли на бойовій службі синові випадали короткі паузи відпочинку, мати пересилала на його телефон кумедні відео за участі того, що робить обіцяний «рейвах» у хаті. Або вмикала на голос слухавку і казала: «Послухай-но, Марсе, свого майбутнього господаря!». Переглянувши надіслані ролики, втішений Тарас жартівливо говорив: «Мамо, той твій коцур такий нечемний! Як приїду додому, він маршируватиме, як мої солдати: раз-два, раз-два! Я його вишколю…».
Кольору сонця Марс не просто хатня тварина, а щось значно більше у домівці Матвіївих, чого не передати словами.
— Коли Марс бачить мене сумною, заплаканою, то залізає мені на коліна, на груди, лапкою торкається обличчя. І дивиться в очі. Я не можу передати ті відчуття. Він наче хоче мене заспокоїти, — ділиться своїми переживаннями Валентина Павлівна. — Інколи мовлю про себе: «Що, дивишся на мене, Тарасику? Шкодуєш маму…». А потім ловлю себе на думці: що ж я таке кажу — це всього-на-всього кіт. Містики тут нема. Але є щось дуже тепле і рідне.
Наймолодший мольфар з Карпат, який передбачив війну, зробив пророцтво.
Україну чекають грандіозні події: півострів Крим повернеться до складу української держави, а на окупованих частинах Донецької та Луганської областей запанує мир. Про це заявив мольфар Орест Стафійчук.
“Для України ці роки принесуть хороші зміни. Україна йде вперед.
І Крим повернеться до її складу. Все буде добре, адже ми є хорошою нацією, працьовитою. Добрі сили – на нашому боці”, – зазначив мольфар. Але, за його словами, Крим в складі України пробуде недовго.
“Після повернення до складу України Крим через деякий час знову відійде, але вже іншій державі, не Росії”, – сказав Стафійчук, не уточнивши, про яку саме державу йдеться.
Згідно з його прогнозами, в кінці 2021 року закінчаться бойові дії на Донбасі.
Весна в Україні настане рано, хоча до середини березня в країні очікується зимова погода. А ось квітень і травень принесуть для українців сюрпризи. Кінець лютого порадує потеплінням, але не варто спокушатися – за ним буде нове похолодання.
Про те, як екстремальні сюрпризи готує Україні погода, розповіла завідувачка відділом кліматичних досліджень і довгострокових прогнозів погоди Вазіра Мартазінова в ефірі “24 каналу“.
Кліматолог повідомила, що в кінці лютого очікується потепління, але воно буде оманливе і приймати його за весну не варто. Зима в Україні закінчиться не раніше середини березня. А ось квітень і травень стануть екстремальними місяцями, через те, що очікується велика кількість опадів.
Вона пообіцяла, що похолодання і снігопади скоро в Україні закінчаться й прийде невелике потепління.
“Але це все не стійке — в межах трьох-чотирьох днів закінчиться і повинні з’явиться теплі повітряні маси, але короткочасні. Але вже таких похолодань не буде, як нині. Лютий дуже різний: перша половина дуже холодна і сніжна, а у другій половині з’явиться короткочасна “весна”. Екстремальні опади у квітні-травні треба чекати”, – пояснила кліматолог.
Вазіра Мартазінова і раніше попереджала, що в Україні варто очікувати аномальних погодних явищ – сильних опадів, штормові явища, весняну посуху, короткі морозні періоди з сильними снігопадами.
День Святого Валентина вже на порозі й багато хто замислюється про те, чим порадувати свою половинку. Подарунок повинен символізувати почуття і порадувати кохану людину. Деякі підбирають щось несподіване, а деякі – подарунки зі змістом. Але є категорія презентів, які категорично не можна дарувати 14 лютого – вони можуть накликати біду і зруйнувати стосунки. Експерти назвали предмети, які не можна дарувати на День всіх закоханих, передають Патріоти України з посиланням на Radiotrek.
Гострі предмети (ножі та вилки)
На гострих предметах може накопичуватися негативна енергія і подарувавши гарний набір ножів або вилок, ви можете накликати невдачу на людину. А разом з тим – і на ваші стосунки.
Кімнатні капці
Думаєте, що пухнасті кімнатні капці стануть відмінним подарунком на День Святого Валентина? Помиляєтесь. Є така стара прикмета: якщо подарувати коханій людині капці, то він (або вона) підуть з вашого життя.
Прикраси з перлів
Такий подарунок є небажаним не лише на День Святого Валентина, а й з іншого приводу. За старими прикметами, перли символізують сльози вдів і сиріт. Такий подарунок приверне хвороби, втрати та сльози.
Алкоголь
Вважається, що алкоголь в подарунок забирає у людини здоров’я. Краще вже організувати романтичну вечерю і просто купити до нього гарну пляшку вина.
Чоловіча білизна
Не самий вдалий вибір, оскільки, якщо вірити забобонам, коханий піде “наліво”.
Шарф
Здавалося б, що може символізувати такий потрібний предмет гардеробу? Виявляється, шарф символізує швидку розлуку з близькою людиною. Запишіться на майстер-клас з в’язання, і нехай коханий вам купить пряжу для в’язання – зв’яжіть йому самостійно.
Фотографії
Стара прикмета свідчить, що фотографії обіцяють розлуку і розставання. Тому красиві колажі або спільна фотографія в рамці – табу. Можете разом вибрати фоторамку і знімок, але не до свята.
Годинник
Ще один невдалий подарунок з будь-якого приводу. Деякі дані говорять, що це до зради, деякі до розриву. Ремінець годин охоплює зап’ястя, там, де промацується пульс. А це має пряме відношення до серця. Серце буде хотіти вирватися.
Косметика для ванної
Все, що належить до миття у ванній – під забороною, інакше кохана людина “змиється” з вашого життя.
Рушник
Дивно, але і цей предмет може привести до розставання. Але можна врятувати ситуацію і подарувати парні рушники в комплекті.
