Проти депутатів пропутінської партії ОПЗЖ, які виконують російське замовлення з підриву відносин України з США і Евросоюзом,
Захід повинен ввести санкції і позбавити їх права в’їзду.
А СБУ зобов’язана боротися зі всією російською агентурою.
ВІДЕО:
Я вийшла на пенсію, зібрала речі чоловіка і відправила його до мами в село. Все життя я мріяла про розлучення і нарешті наважилася. Але наші дорослі діти не зрозуміли мого вчинку.
Родом я з села, там зустріла свого чоловіка, вийшла заміж. Все своє сімейне життя я мріяла про розлучення, але нікому про це не говорила. І от зараз, коли я вийшла на пенсію, я вирішила подати на розлучення.
Я всього місяць як вступила в ряди пенсіонерів, а вже встигла переоцінити все своє життя заново. Соромно зізнатися, але я прожила більшу частину життя в шлюбі з людиною, яка мене абсолютно не цінувала ніколи. У мене ніби пелена з очей спала. Перші десять років шлюбу ми прожили в селі, де дуже великий вплив має думка оточуючих. Розлучень в селі практично немає. Треба терпіти, бо де знайдеш кращого чоловіка.
Спочатку джерелом всіх своїх бід я вважала свекруху. Думала, це з її подачі мені не можна з дому і кроку ступити, дітей я неправильно виховую, і господиня я ніяка. Я тоді ще в таємниці мріяла про розлучення, але як же, «люди не зрозуміють». Потім мені від батьків дісталася квартира в місті. Чоловік все ніяк не міг перелаштуватися і знайти гідну роботу.
Головною годувальницею в сім’ї стала я, але тотальний контроль і закиди не припинилися. Так що справа була не в одній свекрусі. Але я продовжувала терпіти, адже у дітей почався перехідний вік, не хотілося їх розстроювати нашим розлученням.
Пізніше діти виросли і завели свої сім’ї. Але знову мені було якось незручно подавати на розлучення, стільки років як разом прожили пліч-о-пліч.
Але місяць тому я вийшла на пенсію і почула від чоловічка питання: де я тепер планую працювати, адже нам потрібно за щось жити. Сам же він давно без роботи сидить. Ось тут моє терпіння і лопнуло. Все моє життя пронеслося перед очима, я подумала: невже, проживши стільки років, я хочу провести залишок життя з цією людиною? Молодість закінчилася, а згадати хорошого і нічого.
В той же день я зібрала речі чоловіка і відправила його до матері в село. Квартира моя, тому я маю право нею розпоряджатися як мені заманеться.
Але наші діти не зрозуміли мого вчинку. Я не очікувала, звичайно, що вони схвалять моє рішення, але діти влаштували мені справжній бойкот, вимагають, щоб я пробачила їх батька і прийняла його назад. Вони навіть сказали, що їм соромно за мене перед сватами.
А я цього не хочу. Він мені за все життя набрид. Невже це чоловік напоумив наших дітей? Я намагалася сказати їм, що ми чужі один одному люди і нам немає сенсу зберігати те, чого давно вже немає. Але вони ніби не слухають мене або не хочуть чути.
Чоловік телефонує щодня, просить прийняти його назад, мовляв 35 років прожили разом, а я на старості вирішила концерти влаштовувати. Вони так всі на мене на сіли – і чоловік, і діти, і свекруха, що я вже навіть не знаю, що робити. Але я відчуваю, що не хочу більше з ним жити. Досить, натерпілася. Але як це їм всім пояснити і не прогнутися черговий раз під обставини…
Вчора мама занедужала, вона хоче побачити Наталю. Але моя рідна сестра вже багато років оминає батьківську хату, не їде до нас в село.
Мама моя нещодавно занедужала. Сумує дуже, хоче побачити Наталю. Але сестра вже багато років не їде в село до батьків, бо я тут живу в їхній хаті.
Моя старша сестра ще молодою поїхала в місто, покинула батьківський дім, там вийшла заміж, з чоловіком купила квартиру. Має Наталя троє діток. Роки минали, діти роки, в місці стало тісно жити усім в одній квартирі.
А я залишилася жити з батьками, як молодша донька. Все життя пропрацювала продавщицею в сільському магазині, але для села отримувала чималу зарплату. Жіноча моя доля не склалася, заміж ніхто не кликав, тому все своє життя я присвятила своїм батькам. Тато з мамою були мені найрідніші люди, з ними я ділилася усім: хвилюваннями, проблемами, турботами і маленькими радощами.
Сестра з сім’єю з міста приїжджала рідко, лише на свята, вона жила своїм життям. Коли приїжджала, батьки пакували сумки, давали онукам гроші і вони їхали. Ні Наталя ні наш зять жодного разу татові з мамою не допомогли, вони всі ці роки вважали, що якщо я живу з батьками, то всі робота й на мені має бути.
А коли діти виросли, Наталя з’явилася на порозі з серйозним проханням, просила в батьків гроші, щоб купити більшу квартиру. Але у тата з мамою не було. Тоді вона сказала, щоб вони продали хату, адже вона у батьків велика та гарна. Але тато з мамою відмовилися, сказали, що хочуть доживати віку у своєму домі, а ми поділимо хату, коли їх не стане і все. Відтоді Наталя до нас більше не приїжджала.
Зараз мамі недобре, вона сумує за сім’єю Наталі, за онуками. Я щодня набираю сестру, хочу попросити її навідати батьків, приїхати до мами, та ні вона, ні чоловік, ні діти не беруть телефон. Вони більше знати нас не хочуть. Я переступила б через свою гордість, благала б приїхати в село, але ми тепер для них гірше ворогів.
Ковід в Україні піде на спад при одній умові: головний лікар розповів правду
Міністр охорони здоров’я України також розповів, за яких умов в Україні будуть вводити локдаун
Коронавірус в Україні станом на 29 листопада зафіксований у 722 679 осіб. За добу середній приріст складає 13-16 тисяч хворих протягом останнього тижня. Показники захворюваності продовжують рости, тому влада вже готова приймати рішення про запровадження тотального карантину. Коли ситуація може покращитися і що для цього потрібно – читайте далі.
Детальніше про ситуацію з коронавірусом в Україні розповів глава МОЗ Максим Степанов. За словами міністра охорони здоров’я, досить непростий період з коронавірусом в Україні протримається як мінімум до березня – квітня 2021 року. Про це він розповів в інтерв’ю “24 каналу”.
“Буде важко, буде чимала кількість хворих COVID-19. Ми будемо досить складно проходити цей період”, – підкреслив глава МОЗ.
На його думку, як тільки в країні з’явиться вакцина і почнеться процес вакцинації, захворюваність на коронавірусну інфекцію різко піде на спад.
При цьому, поки в країні не почали робити щеплення, на думку голови МОЗ, існує ризик введення тотального локдауна. Максим Степанов наголошує, що вводити нові обмеження будуть тільки за умови, якщо медична система перестане справлятися з навантаженнями. Так, введення карантину може статися, якщо наповненість ліжок складе 75% по всій країні.
Варто нагадати, що Україна приєдналася до глобальної ініціативи щодо розподілу вакцини від коронавіруса. 18 листопада COVAX підтвердив виділення препарату для безкоштовної вакцинації 20% українців.
Фотографія з тапочками з хліба виявилась фотофейком
В українському сегменті Facebook, а також на деяких новинних ресурсах поширюється фотографія, на якій люди взуті в взуття, зроблену з хліба. Фотографія супроводжується коментарями, що вона була зроблена в листопаді, тоді коли в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів, і такий вчинок відрізняється особливим цинізмом.
Насправді, фотографія з’явилася в інтернеті ще в 2017 році, і поширювалася на різних англомовних сайтах в таких списках як «фотографії, які вас здивують» або «навіщо вони це зробили».
Також фотографія використовується на сайті, де продаються різні «унікальні речі». Такі тапочки з хліба продає британець за 135 британських фунтів.
“Дядя поліцейськuй ми rолодні, заберіть нас”: Діти самі викликали 102, щоб ті забрали їх зі сmіттєвої хати
У Дніпрі правоохоронці вимушені були забрати з оселі сімох дітей, бо ті, голодні, копирсалися в горах сміття. Як виявилось,
На Рівненщині четверо дітей живуть серед сміття і бруду з нетверезими родичами та незнайомими чоловіками
у таких умовах вони зростали кілька вже років. А останні три роки родина стояла на обліку служби в справах дітей. Діти самі викликали копів, доки матері не було вдома.
Про це йдеться 28 листопада в сюжеті ТСН.19:30.
Патрульні, коли приїхали на виклик у хату на околиці міста, побачили у кімнатах сміття по коліна, а сморід чутно аж на вулицю, посеред величезного шару бруду та мотлоху – маленькі діти.
Найменшому півтора рочки, найстаршій – 16-ть. Копів викликали, бо начебто на них почав кидатися рідний дядько. Він живе разом з малими та їхньою матір’ю. Самої жінки у той час не було, вона приїхала, лише коли їй зателефонували патрульні.
“Жінка ця перебувала у стані алкогольного сп’яніння, поводила себе неадекватно. Кричала на дітей. Патрульні склали протокол за статтею 173 – хуліганство”, – повідомила речниця Управління Патрульної поліції Дніпропетровщини Людмила Копиленко.
Весь цей час діти лазили по горах сміття. Як виявилось згодом, голодні, бо з харчів у хаті були лише недоїдки.
“Їжі майже не було. Якісь гнилі залишки були. Видно було, що діти голодні, недоглянуті”, – розповіла Людмила Копиленко.
За словами сусідів, дітей 39-річна жінка доглядає сама, її чоловік помер. Вона ніде не працює, живе за рахунок соцвиплат. Кажуть, що пляшки, недоїдки та інший непотріб роками зносить до хати.
Дядько дітей твердить, що на малечу того дня не кидався, а лише вибив вікно у їхній кімнаті. Розповідає: грошей на їжу у сестри постійно не було. Мовляв сам, як міг, підгодовував малечу. З тим, що сестра несла зі смітників мотлох, нічого вдіяти не міг.
Проте в районній службі у справах дітей нічого надзвичайного у цьому не вбачають. Виявляється, що на обліку жінка з дітьми перебуває вже три роки. Останнього разу фахівець служби навідувався сюди влітку.
“Зробили зауваження матері щодо того, щоб вона прибрала на подвір’ї. Також у зв’язку з карантином ми допомагали їй харчами, продуктами. Наразі ми не ставимо питання про позбавлення матері батьківських прав”, – повідомила начальниця управління районної служби в справах дітей Майя Гулідова.
Карантин не перешкода: Подивіться як Юлія Тимошенко святкує 60-те день народження
Сьогодні день народження у найвпливовішої жінки української політики – Юлії Тимошенко. Глава партії «Батьківщина» і багаторазова фіналістка президентських виборів святкує ювілей в 60 років.
Багато в чому біографія і кар’єра Юлії Володимирівною стали феноменом для всіх країн пострадянського простору: ще задовго до появи гендерних квот Тимошенко стала першою жінкою прем’єр-міністром в Україні і всій СНД. Журнал Forbes навіть визнав її третьою в списку найвпливовіших жінок світу в 2005 році.
При цьому майбутній політик народилася у звичайнісінькій дніпропетровської сім’ї в 1960 році, а вчилася спочатку зовсім на телемеханіка. Трохи пізніше перевелася на факультет економіки і закінчила його з червоним дипломом за фахом «інженер-економіст».
Поки що президентські амбіції Тимошенко не реалізовані: вона тричі брала участь у виборах на цю посаду (у 2010, 2014 і 2019 роках), двічі займала за підсумком друге місце, в 2019 році – третє.
Проте, судячи з триваючої політичної активності Юлії Володимирівною, цілком можна очікувати її участі на наступних виборах.
Ми вітаємо Юлію Тимошенко – провідного політика України – з ювілеєм! І бажаємо, щоб її мрії збулися.
Коли від голоду відібрало ноги, повзла їсти бур’ян. 99-річна Євгенія Будяненко – про Голодомор
Коли від голоду відібрало ноги, повзла їсти бур`ян, щоб вижити. Так згадує голод 1932-33 років 99-річна жителька села Олексіївка Бобринецького району Євгенія Будяненко. Коли почався голод, їй було 11 років. З родини вижили не всі.
“Ми хліба тоді і не бачили, який і він, – розповідає Євгенія Будяненко, – троє нас було. Братик і сестричка були близнюки. Сестричка вижила. Мама її возила у Кіровоград, у притулок. Та покине, а сама тікає. Бо як з мамою, то не візьмуть, а як сама, то заберуть. Костик помер у 33-му. А сестричка вижила.
Якби не ракушки, померли б з голоду. А так ракушки їли. Знаєте, що таке ракушки, нє? В березі, такі черепашки, а в тих черепашках – жаби. Сестричка піде з відром, наловить тих черепашок, тоді топлять піч, вимітають попел, тоді ті черепашки у піч, вони потріскаються, а ті жаби повилазять, попечуться. А мама тоді таким залізним рубає, потовче, а потім у каструльку, наллє водички, і їмо. Ото якби не ті ракушки, то померла – і я б, і мама, і сестричка.
Тут у нас через город, люди жили і там був сад. І бур`ян. А я рачки полізу – не могла ходить, ноги відібрало – та там їм, їм, поки щось напхаю у шлунок. То там і засну. Прокинуся, і знову шукаю бур`ян. Всякий бур`ян їла.
У 33-му батька забрали, подохли коні. Бо дохли люди, подохли і коні, а його за це забрали. Потім він такий лежить коло комина на печі , а я коло нього притулилась, лежу, вже змерзла, до нього – а він холодний. А мами дома не було. В нас було рядно, і вона пішла на базар, щоб продать його, і купить на блюдечко якоїсь крупці. А те рядно ніхто не купив. Батько вмер з голоду.
Суспільне: Кропивницький
Були такі наче буксирні бригади. Їздили по вулицях і заходили по хатах. Забирали хліб, то ховали. Отак зроблять у стіні дірку, в торбинці заховає і замаже. А та буксирна бригада приїде, залізна палиця, і довбає піч, шукає. А вже нічого немає. Люди мерли з голоду. Поза нами хата була, і вся сім`я померла з голоду. І були такі тачки, щоб гній возити, викидали на тачку – чи троє, чи двоє, чи як було п’ять. То з тачки – до ями, вивернули, а яма велика. І до другої хати. Поки ту яму накидають повну. А тоді закривають землею. А тоді другу копають. Це ж подумайте – все село.
Мама вже лежала, вже помирала. А був дядько Онисько, мамин брат, у них була корова, наполовину з господинею. Та той Онисько молока принесе і напуває її чашечкою. А вона каже: “Ти мені Женьку врятуй”. А він мені тоді набере чашечку молока – а я і вип`ю. І то він скільки носив те молоко, і мама піддужала. І поїхала на Кіровоград, якась жінка забрала її служить. А як у людини не було чим заплатить, то вона давала, що було – хто крупці дасть, хтось рибинку, хтось кусок макушини. У нас скриня була для одягу, як зараз гардероби, а тоді сундуки, то ту скриню – на замок, гуляю, прибіжу, відкрию, дістану шматок макухи, вгризу… Отак я вижила.
Такий добрий хліб, таке все добре. А вже пора вмирать. Ось тільки і жить – а нема коли”.
Коли від голоду відібрало ноги, повзла їсти бур’ян. 99-річна Євгенія Будяненко – про Голодомор
Петро Порошенко: “Скажу чесно сьогодні українці у різних куточках України запалили свічки, як символ пам’яті. Гoлодoмoр
Українці у різних куточках країни запалили свічки на своїх підвіконнях як символ пам’яті про жертв кривавого злочину — Голодомору-геноциду 1932-33 років.
Багато хто прийшов на акцію “Запали свічку” у Києві. Голодомор і відзначення його річниці — це не про минуле і не лише про злочин імперії.
Це — про наше європейське майбутнє, яке точно не лежить у сфері інтересу країни-окупанта. Ми маємо пам’ятати правду про минуле, щоб зберегти своє майбутнє.
Ми пам‘ятаємо! Ми сильні! Вічна пам’ять жертвам Голодомору…
Вечірня облава – увірвалися в маєток, “скрутки” на мільярди гривень: скандального чиновника накрили. Пора саджати
Слідчі Державного бюро розслідувань прийшли з обшуками до Геннадія Романенка, який раніше був радником голови Державної фіскальної служби. Його підозрюють в організації контрабандних схем, які призвели до мільярдних втрат для державного бюджету.
Обшуки проходили в офісі, маєтку й автомобілі Геннадія Романенка. Про це повідомила народна депутатка від “Слуги народу” Ольга Василевська-Смаглюк у своєму телеграмі.
Обшуки також пройшли в начальника внутрішньої безпеки Митної служби Мірошниченка, директора департаменту боротьби з контрабандою Ігоря Резніка,– розповіла парламентарка.
Вона також оприлюднила ухвали суду, які повністю зображають схеми зв’язків між Романенком, контрабандистами й співробітниками митних органів.
Зокрема в ухвалі Печерського суду мовиться про те, що група, яка складалася з митних брокерів, колишніх правоохоронців, а також колишніх і нинішніх митників ввозили в Україну товари з Туреччини, занижуючи їхню митну вартість при розмитненні.
“Я думаю, гроші для оплати пенсій, субсидій, кисневих концентраторів і доріг слід шукати не в МВФ, а вдома у вищевказаних осіб”, – заявила Ольга Василевська-Смаглюк.
Що відомо про Геннадія Романенка?
Це український підприємець, який з 2015 року почав працювати в Державній фіскальній службі. Став радником голови ДФС.
Він має цілу низку державних нагород, серед яких почесний митник України, орден “За заслуги” III ступеня, а також нагрудний знак “За мужність в охороні державного кордону”.
Як відомо, раніше Міхеіл Саакашвілі видав один із найкращих свої постів за останній час. Розгромна публікація про розкрадання на українській митниці.
Передаємо в оригіналі.
Те, що Пудрика прибрали це, звісно, добре, але як і раніше відкритим залишається питання, ЯК його взагалі можна було туди призначати, знаючи бекграунд такого «професіонала». Чому пройшло цілих ТРИ місяці перед його звільненням? І які саме показники не влаштували керівництво, показники митниці чи особисті Пудрика?
До речі, я критикував не тільки призначення Пудрика, а також і десятка інших «професіоналів» часів Януковича з орбіти рєшали Романенка, яких, не моргнувши оком, призначили по всій Україні. Їх показники поки що всіх влаштовують?
Це провальне призначення, до речі, в повній мірі показує, що казки про «професійність» старих кадрів — всього лише казки.
Мовляв, старий, поганий, крав, знаємо, але зате він ефективний. Повна маячня. Корупціонер ніколи не зможе бути ефективним для країни ні в якому вигляді, тільки для власної кишені. Пудрик тому черговий доказ.