Пост українця мовою оригіналу:
Маршрутка Бердичів — Київ. Коли до столиці залишалось 10 км, автобус зупинив чоловік у військовій формі.
Зайшов, протягнув водію гроші.
— Хочете розміняти?
— Ні, заплатити за проїзд.
— Завдяки вам моя країна існує. Дякую. Заберіть гроші, сідайте.
Юрій Войтенков (C)
Ольга ніяк не могла заспокоїтися – її подруга Мар’яна зізналася нині, що там, в Італії, зустріла іншого, але про це, мовляв, ніхто знати не повинен. «Розумію, що це – гріх, але тут багато наших жінок мають когось. Так легше морально і гроші добавляються», – оправдовувалася Мар’яна.
Не сподівалася Ольга такого з Мар’яни, адже та золотого чоловіка має. Він дітей доглядає, хату добудував, у дворі порядок навів, дорогу огорожу поставив. Не розтринькує гроші направо і наліво, які Мар’яна надсилає – скрізь толк має. «Знаєш, я б так не змогла», – докірливо мовила Ольга. «Ніколи не кажи ніколи. Приїдеш сюди – інакше будеш думати», – усміхнулася Мар’яна. Ольга не хотіла сперечатися, адже подруга гроші їй на дорогу позичила, роботу там, в Італії, підшукала, зустріти її має… Наш ДЕНЬ
З тяжким серцем прощалася Ольга з чоловіком Тарасом і синочком Ярославчиком. Звісно, за кордоном вона довго не буде. Не зможе без сім’ї. Не так, як Мар’яна. Після скорочення у їх невеликому містечку постійної роботи Ольга знайти не змогла. А за Тарасову зарплату усі дірки залатати не можуть. Тож, мусить їхати.
Як й обіцяла, Мар’яна зустріла Ольгу. Жінка гадала, подруга спочатку поведе її до себе, щоб вона відпочила, кави випила з домашнім печивом, яке взяла в дорогу.
Та на Ольгу уже чекало авто. «А ти як гадала? Я ж домовилася тобі за роботу уже віднині. Поки іншу прислугу не знайшли», – пояснила Мар’яна.
За кермом машини усміхався чорнявий сеньйор з густими закрученими вусами. Прицільним поглядом обвів схвильовану Ольгу. Пояснив, що він – син сеньйори Лаури, яка уже її чекає. Ольга у думці подякувала Мар’яні, що вона у соцмережах щодня навчала її найбільш вживаних слів, то тепер хоч дещо розуміла з того, що говорив сеньйор Сальваторе. Будинок і двір, куди він привіз Ольгу, зачарував її своєю красою. А ще – квіти. Скрізь майоріли квіти: біля воріт, у саду, у вазонах на альтанках, вікнах, біля дверей господи… Мов потрапила у справжній рай.
Сальваторе одразу пояснив, що його мати – жінка примхлива, але не злопам’ятна, любить тих, хто не сперечається з нею. У цю мить Ользі вже захотілося додому, однак розуміла – пізно. «Усім спочатку важко, але скоро звикнеш, все буде добре», – заспокоїла її по телефону Мар’яна.
Ользі таки дозволили відпочити з дороги, а вранці її розбудив голосний дзвіночок, який лунав з кімнати Лаури. Сеньйора завжди мала його біля себе, щоб закликати, коли щось потрібно, дати вказівку…
Спочатку Ольга навіть дихати голосніше боялася в такому розкішному домі. Їй здавалося, що навіть портрети на стінах слідкували за нею. Сеньйорі ж дуже сподобалася українська кухня. Попередня робітниця, казала, не так смачно готувала, як Ольга. Вона покірно виконувала усі забаганки Лаури, ніколи не сперечалася з нею, навіть коли була права. За те Лаура полюбила Ольгу. Без неї не сідали вечеряти, брали з собою на природу, на море. Ольга уперше тут, в Італії, побачила море. Ось звідки у Мар’яни такий красивий і рівний загар, подумала. Ольга засипала теплим піском хворі ноги сеньйори, робила масажі.
Якось Лаура відмовилася їхати з ними. «Голова болить. Але ти їдь із Сальваторе. Пігулки свої я прийняла, а обід розігрію сама», – мовила.
«Хочеш, навчу тебе плавати?» – спитав її Сальваторе. Легенько потягнув за руку. Теплі хвилі млостю залоскотали тiло, яке обхопили сильні руки Сальваторе, направляли усе далі у прозору глибочінь…
«Ну, сміливіше, не бійся» – радісно кричав він, задоволений своєю ученицею. Вдома Ольга не могла заснути, чомусь відчувала на тiлі дотик його рук, чула бадьорий сміх, похвальні слова. Дивувалася сама, що вранці не відчула втоми від безсонної ночі. Думки про Сальваторе звеселяли її серце, заряджали енергією…
Знала, що вранці він робить зарядку на доріжці у саду. Ніжний аромат троянд розливався довкола.
Приєднуйся», – усміхнувся Сальваторе і побіг. Легко, рівно. Ольга замилувалася його стрункою поставою, і побігла слідом. Сальваторе, оглянувшись, навмисне стишив швидкість. Коли Ольга його наздогнала, мовив: «Після вечері чекатиму тебе у саду. Прийдеш?»
Весь день усе валилося Ользі з рук. Сеньйора Лаура здивовано слідкувала за нею, якось загадково усміхалася.
Теплий вечір шепотів пелюстками троянд, коли Ольга вийшла у сад. Оглянулася. Здавалося, серце вискочить з гpyдей. Сальваторе несподівано виглянув з-за кущів, підійшов до неї, стиснув в обiймах…
Де поділася її гордість? Її розум? Її губи скучили за поцілунками, серце жадало тепла і ніжності. І протистояти цьому вродливому молодикові вона не змогла.
Згодом Ольга збагнула, що вaгiтна. Щастя, що вогнем зігрівало її гpyди, вмить розсіялося, полетіло за вітром. Як їй бути? Швиденько їхати додому, поки ще можна обманути чоловіка, чи сказати про дитину Сальваторе? Він був такий ніжний з нею…
Сеньйор, вислухавши Ольгу, зрадів такій новині. Більше того, він зізнався, що це входило у його плани. У них з дружиною не може бути дітей. І Лаура порадила, аби Ольга народила їм немовля. «У тебе є дружина? Але чому я не знала про це? А дитини я не віддам! Нізащо!» – Ользі здавалося, що це якийсь страшний сон. Сальваторе тріумфально усміхався. І в ту мить Ольга помітила, що погляд його зовсім не ніжний, як їй здавалося досі, а зверхній, насмішкуватий. Невже стільки часу вона була сліпа?
«Не будь дурненька. Ми тобі добре заплатимо. Народжувати будеш у кращій клініці. А додому поїдеш, коли закінчиться грудне молоко», – мовив.
Світ для Ольги ніби зупинився. Поділилася своєю бідою із Мар’яною. «Їдь додому, якщо хочеш народжувати. Приголуб Тараса, скажи, що дуже скучила. Словом, зіграй роль. Утім, хіба мені тебе вчити?» – відповіла Мар’яна.
…Поникла, вихудла ступила Ольга на своє подвір’я. Назустріч їй вийшов Тарас. Заніс в дім сумки. Тепло обійняв. «Чому ж не попередила, що приїдеш, Олюню? Як добре, що ти встигла прибути до мого від’їзду. Розумієш, їду у термінове відрядження. Знайшов хорошу роботу. Хотів зробити тобі сюрприз. Отож, не потрібна тепер тобі та Італія. Сам потурбуюся про нашу сім’ю”.
Ольга стояла, як вкопана. «Тарасику, я дуже скучила за тобою. Хіба не можна відстрочити те відрядження? Залишся, благаю. Хоча б на одну ніч», – мовила зі сльозами на очах. Тарас усміхнувся. Він не впізнавав дружини. Чужі світи зробили її сміливішою, відвертішою. Але їхати мусить сьогодні. Зараз автівка прибуде. Два місяці промайнуть швидко і вони знову будуть разом. Він, вона і їх Ярославчик. «Чекайте мене», – Тарас поцілував Ольгу і сина.
Ярослав охоче розпаковував мамині дарунки. Приміряв обновки і не міг збагнути, чому мама весь час плаче. «Наш план провалився, Мар’яно, – виливала подружці Ольга свій біль. – Мушу перервати вaгiтність, бо знаю – Тарас зради не простить нізащо!»
А вона ще осуджувала Мар’яну. Недарма та запевняла: ніколи не кажи ніколи! Осуд, насмішка – теж гріх, як і те, що вона задумала вчинити. Ольга ще не знає, завтра чи післязавтра поїде до лікаря, щоб позбутися свого сорому, але знає напевне – це буде не лише неспасенний гріх, який їй спокутувати усе життя. А й великий урок для неї, усвідомлення того, що якими б красивими дорогами ти не ступав, все ж найліпше, найкомфортніше у рідному домі. Хай без дорогих меблів, вигод і коштовностей, але серед рідних і дорогих людей…
Марія Маліцька м. Теребовля
Всі люблять проходити різноманітні тести на IQ або уважність, адже так приємно усвідомлювати, що ти розумніший, ніж оточуючі. А ще приємніше, якщо можна похвалитися своїми досягненнями перед друзями.
Але якщо тести на IQ часто складні, нудні і займають досить багато часу, то тести на уважність саме те, щоб провести дозвілля, оцінюючи свої здібності або змагаючись з друзями. А ми можемо не тільки запропонувати тобі виклик, але і познайомити з деякими творами мистецтва.
Чудова картина від англійського художника, який відомий своїми гостросоціальними темами. Судячи з усього, дівчина не в найкращому настрої. А може просто занурена в свої думки і споглядання полум’я. У будь-якому випадку, з цієї картини теж дещо пропало, але що?
Гаразд, визнаємо, це було набагато легше. Йдемо далі?
Картина пензля голландського художника, який дуже вже любив побутові мотиви. Ось і ця служниця так зайнята своєю справою, що навіть не помітила пропажі. А ви помітили?
Головне – увага до деталей і до своїх речей.
А ось більш сучасний представник реалізму надавав перевагу малюваню дівчат, в основному напівоголених. Але і ця панянка так захоплена собою, що теж не помічає зникнення. Допоможемо молодій леді виявити, чого ж все-таки не вистачає?
Впоралися? Ну, давайте ще разок спробуємо.
Представник салонного академізму, якого теж відрізняла велика любов до жіночого тіла. Але ця маленька дівчинка зовсім не так невинна, якою здається. Адже вона дещо приховує від нас, але що?
Ось така невелика вправа на уважність, а ще ви познайомилися з творчістю відразу п’яти найвідоміших, але не менш талановитих художників. Поєднувати приємне з корисним… приємно і корисно. Так ось, якщо ви самі знайшли всі втрачені предмети без нашої допомоги – вітаю, ви дуже уважна людина.
І не забудьте перевірити своїх друзів!
Подаємо мовою оригіналу. Орфографію та синтаксис збережено.
«За год, который прошел с момента моего переезда из Украины в Норвегию, я прочитала примерно двадцать томов комментариев-сетований о том, как плохо жить в Украине, потому что она не такая богатая, как Норвегия.
Не стану отрицать, конечно, для жизни уровня “ах” необходимы бюджетные средства, низкий уровень коррупции, честные суды, прозрачное законодательство и медицинская реформа.
То, что сдвигается с места медленно, как тектонические плиты, и не всегда зависит от вас напрямую.
Но существует огромное количество способов улучшить ежедневную жизнь до уровня “ок”.
Во-первых, своими руками, во-вторых, бесплатно.
Как я упоминала во вчерашнем посте о норвежских “хрущевках”, не срать по подъездам – это бесплатно.
Единожды сделав ремонт в подъезде (делают же его в кои-то веки!), беречь его, не расписывать стены и не ломать перила – бесплатно.
Не воровать и не бить лампочки – бесплатно.
Хотите красивые дома? Хотите, чтобы даже в скучных спальных районах не так хотелось удавиться? Бесплатно не стеклите балконы (данные архитектурные конструкции вообще не предназначены для остекления, тем более переделывания их под пластиковые будки).
Бесплатно уберите с них хлам, выбросите, наконец, это старое ведро с остатками краски на дне и поломанный трехколесный велосипед младшего внука, женившегося на прошлой неделе.
Бесплатно повесьте сушиться свои трусы не под потолком на виду у всего района, а на сушилке вровень с ограждением. Поставьте на балкон два стульчика, посадите в цветочный ящик (торчит у вас пустым с момента заселения дома) чернобрывци (бесплатно соберите семена с клумбы под подъездом) – и вуаля! Общими усилиями дом выглядит почти-как-в-Европе.
Собака. Собаку держать дорого. Кормить-лечить-поводки-игрушки.
Поднимать за ней говно на прогулке – бесплатно. Для этого не нужны специальные брендовые пакетики для говна. Используйте те, которые остались от овощей из супермаркета.
И, кстати, держать собаку на поводке – тоже бесплатно. А вот лечить покусанную чужую собаку или ребенка – дорого. И даже клеить на столбе объявы “пропал любимец семьи, дети плачут, вознаграждение” – и то дороже.
Вы завидуете моим фото из чистых норвежских лесов, где гуляют с детьми и ездят на велосипедах?
Так убирать за собой мусор после пикника – это не стоит ни гривны.
Вы завидуете, что в Норвегии крайне редки ДТП, а дети не гибли в авариях уже несколько лет?
Причина не в том, что мы-тут-все-на-Теслах (с).
Не превышать скорость – бесплатно.
Не оттормаживаться, подрезав кого-то – бесплатно.
Пропускать пешеходов на переходах и не ездить по встречке – бесплатно.
Пристегиваться! Бесплатно.
Даже на ржавой “копейке”.
Дорогие пешеходы, не лезть на красный свет, не переходить шестиполоску в темной одежде ночью зимой тоже не стоит ничего.
Здоровье?
Вы часто говорите мне – вот, в Норвегии живут до 90 лет, потому что там самая богатая страна в мире.
О да. Важность своевременной медицинской помощи никто не отменяет.
Но дожить бодрячком до 90 лет – это не только когда тебя спасут от инфаркта в 75 в приличной, достойной клинике.
Это и стиль жизни. Во многом совершенно доступный любому украинцу.
К примеру, не бухать. Бухать – это дорого. А вот НЕ бухать – бесплатно.
То же самое с не курить. Глядишь, и будет меньше шансов в будущем сетовать на дороговизну лечения от рака легких и цирроза печени.
Профилактика – почти бесплатно. Следить вовремя за своим здоровьем путем походов к врачу, когда еще не болит. Да, ремонтировать зубы дорого. Но чистить их бесплатно.
Сдавать раз в год общий анализ крови в районной поликлинике, чтобы вовремя реагировать на изменения – практически бесплатно.
Я живу в богатой стране, где меня если что будут хорошо лечить за счет государства. Но я сдаю кровь раз в год, просто чтобы бдить. И мужа приучила. А вы когда в последний раз?..
Здесь, в Норвегии, старики и старушки ходят пружинистым шагом. Потому что они всю жизнь бесплатно гуляют по пересеченной местности (вместо того чтобы торчать перед телевизором). И бегают, начиная с молодости. Нет, не в дорогих спортзалах на дорогих дорожках. А по уличным дорожкам. Тренируя сердце, мышцы и суставы.
Да, не всех болезней можно избежать, просто ведя здоровый образ жизни. И кто не курит и не пьет, тот здоровеньким помрет. Только он помрет в девяносто, а вы, умники – в шестьдесят, если сильно повезет.
Вот, к примеру, не толстеть – бесплатно.
Те, кто говорят, что питаться правильно очень дорого – лукавят. Отойдите от полок с надписями “эко” и “глютен фри”. Это не более чем маркетинг.
Не переедать, следить за калорийностью, уменьшить сладости и следить, чтобы в тарелке было поменьше жирных соленых консервов, а побольше кислой капусты и гречки – ужасно, ужасно скучно. Кто бы спорил. Но мы же не о веселье сейчас, а о деньгах, да?
Делать многие прививки бесплатно. Хоронить дорого.
Выглядеть как пожилые испанские синьоры? О, это недостижимо, ведь они богаты, а мы зубожилые.
Но не просто так я упомнила именно испанских бабушек, а не немецких или норвежских. Испания – бедная страна. Без шика. И, сколько я не присматривалась к их бабушкам в спальных районах Мадрида, я не увидела на них брендовых шмоток.
Понимаете, они выглядят как синьоры просто потому что чистые и не носят блузу в фиолетовые стрекозы с юбкой в красно-коричневые квадраты.
Что заставляет нашу тетю без определенного возраста, придя на рынок или даже в сэконд, при прочих равных купить не темную юбку и светлую блузку, а леопарда и горошек? Бедность? Ах, ну да. У нее не было денег учиться в академии стиля в Париже. Олигархи виноваты.
Те же олигархи виноваты, что ты не стрижешь ногти и не моешься. Мыться мылом утром и вечером – бесплатно. Но, зайдя в киевское метро, понимаешь, что, видимо, это недоступная простым смертным роскошь.
Еще очень бесплатно знаете что?
Молчать.
Не трындеть по телефону, когда ведешь маршрутку, переполненную людьми. Да и сидя на месте пассажира, тоже не трындеть.
Не орать “за-адняя площадка, ёпрст, как вы мне дороги, мать вашу!”
Не садиться рядом с незнакомым человеком и не обращаться к нему страстно “до чего страну довели!”
Не давать советов, пока вас не просят о совете.
Не лезть с рассуждениями, придя в дом своих взрослых отдельно живущих детей. Не нравится жена сына? Зятек не дотягивает? Внуку шапочку не надели?
Заткнитесь. Сидите молча на диване, пейте чай.
Не можете молчать, говно уже выше ватерлинии?
Знаете что? Пойдите тогда побегайте.
Будете больше двигаться, доживете до девяноста, станет как-в-Норвегии.
И в семье тишь да гладь, божья благодать.
И цветочек на балконе.
Совершенно при этом бесплатно, заметьте.
Sana Feldgendler»
Для викрадення автомобілів злодії використовують не тільки високі технології. У них в запасі є простий трюк з пластиковою пляшкою.
Як пояснили в поліції метод простий до неподобства: викрадач кладе порожню пластикову пляшку між переднім колесом і корпусом автомобіля — так, щоб вона була затиснута колесом.
Коли водій починає рух, він неминуче чує дуже дивний звук: його видає пляшка, яка розчавлюється. Стурбований водій виходить з машини, щоб з’ясувати, в чому ж справа …
Ну а далі — справа техніки. Адже рідко хто в цьому випадку заглушить двигун і забере з собою ключ. Викрасти заведений автомобіль можна за лічені секунди!
Тому перш, ніж сісти в машину — не полінуйтеся перевірити, чи немає в колісних арках сторонніх предметів. А якщо ви цього не зробили і при русі почули дивний звук — зупиняйтеся в безпечному місці.
Не забувайте залишатися обережними в будь-якій ситуації!
У м. Бар, що у Вінницькій області, 20 листопада сталась кривава ДТП, у якій загинув секретар суду.
Про це повідомила адвокат із Вінниці Лариса Криворучко.
За даними відомого адвоката, ДТП сталась за 74 кілометри від Вінниці. Там зітнулись два автомобілі.
На місці ДТП загинув секретар суду. Також у автомобілі був прокурор, він отримав травми та був госпіталізованим. Адвокатка зазначила, що чоловіки були у стані алкогольного сп’яніння.
За її даними, у ДТП, крім службовців, потерпіли і дві дівчини.
Обставини аварії наразі встановлюються.
У мене, нарешті, негативний результат тесту на коронавірус.Маємо розуміти нові ризики і максимально себе берегти.
Як і розуміти, що обов’язковими зараз є медичні маски, самоізоляція, соціальна дистанція, збалансовані вітамінні програми, спортивний режим. Усе це вкрай важливо, і все це разом дає нам надію.
Так чи інакше, відсьогодні я вже на роботі.
День буде насиченим, але я дуже радий зануритися в роботу у звичайному режимі.
Допис Олексія Мочанова. Думку автора опубліковано без жодних змін синтаксис та орфографію збережено:
“Вот мой Сын. Фото сделано
1 января 2016 года в Марьинке,
от Курахово в сторону Донецка, крайний край.
16 июня 2014 года в тех краях он попал в плен и его трижды выводили на расстрел.
Стреляли над головой, с завязанными и развязанными глазами. Сумел сбежать, время было такое, что могло и пронести, и повезти.
Моему – повезло. И пронесло.
У меня хватает фотографий с Сыном. И с Отцом. Я ведь тоже – Сын. Был…
Но сегодня я не планировал публиковать и эту.
Пришлось. Вынудили.
Чтобы обьяснить элементарную на мой взгляд штуку.
Тех из вас, кто решил с дуру и не перепроверяя отметить сегодня день Сына Рф, который отмечает только Рф и их сыновья, которых призывают служить в армию Рф –
это касается в первую очередь.
В календаре «дней оон» сайта оон перечисленны все возможные даты.
22 ноября там нет. Вообще.
Ни дня сына в этот день, ничего. Совсем.
Украинцы легко ведутся на любые гбшные и сбшные вбросы.
У нас не принято проверять информацию.
Хотя я не понимаю, какая сложность тем, кто имеет фб и интернет, просто забить в гугле «international son day» и не множить дурь и вбросы.
Неприлично, живя в Украине, отмечать дни сыновей России.
Те из вас, кто считает иначе – удалитесь и забаньтесь. Сами.
Остальных забаню. Сам.
Без малейшего сожаления.” – пише Мочанов.
Хлопець перебував на апараті ШВЛ, коли його батьки померли від ускладень COVID-19.
Ведуча “Право на владу” Наталія Мосейчук почала ефір ток-шоу “Право на владу” зі звернення до президента Володимира Зеленського щодо трагічної загибелі двох батьків-лікарів від коронавірусу. Вона попросила взяти під особистий контроль долю їхнього сина, 13-річного Антона, який в той час перебував на апараті ШВЛ, а також справи всіх лікарів, з якими сталося лихо під час пандемії.
“10-11 жовтня в місті Тараща під Києвом померли двоє медиків – медсестра місцевої поліклініки і лікар-анестезіолог місцевого реанімаційного відділення. В них залишився син, 13-річний Антон, який перебував на апараті ШВЛ. Коли він прокинувся, прийшов до тями і йому сказали, що немає обох батьків, він сказав що Бога не існує.
Я хочу звернутися до Володимира Олександровича Зеленського і попросити його взяти під особистий контроль справи всіх лікарів, з якими сталося лихо під час цієї пандемії. Справи всіх лікарів, які загинули і в яких залишилися діти. Володимире Олександровичу, я дуже прошу вас запровадити президентську стипендію для дітей героїв-лікарів. Дуже прошу вас простежити за долею цих дітей”, – звернулася Наталія Мосейчук.
Вона також закликала сприяти тому, аби діти лікарів, які загинули, безперешкодно вступили до вишів, в яких вони забажають вчитися вже за декілька років – так само, як це гарантували дітям з Донецька і Луганська.
“Міністерство соцполітики, пані Марина Лазебна, будь ласка, візьміть під свій контроль долю цієї родини, забезпечте всіма документами і всіма виплатами миттєво, терміново. Я вас дуже прошу, не відкладайте в довгу шухляду. Не робіть так, щоб держава червоніла перед медиками і перед цими дітьми, які втратили своїх батьків”, – закликала ведуча.
ЗА матеріалами ТСН
Помер уродженець Броварів, 27-річний легкоатлет Микола Багач
Помер 27-річний український спортмен-легкоатлет Микола Багач. Хлопцеві стало погано за кермом, і лікарі виявилися безсилі йому допомогти.
Про це повідомляє прес-служба Федерації легкої атлетики України (ФЛАУ) у Facebook.
“Жахлива звістка… У віці 27 років пішов з життя Микола Багач. Легка атлетика України висловлює щирі співчуття рідним та близьким Миколи”, – йдеться в повідомленні.
Спортсмена поховали 21 листопада, о 13:15, на Північному кладовищі.
Микола Багач – майстер спорту з легкої атлетики, штовхач ядра. Представляв Україну на юніорських чемпіонатах світу та Європи. Він був сином бронзового медаліста Олімпійських ігор зі штовхання ядра, Заслуженого майстра спорту Олександра Багача.
Як повідомляє видання “Трибуна Бровари”, хлопець пішов з життя у ніч на 20 листопада. Йому раптово стало погано, коли він був за кермом. Очевидці викликали швидку допомогу та поліцію, проте лікарі приїхали тільки через півгодини.
Поки чекали медиків випадкові перехожі намагалися врятувати хлопця, але всі зусилля виявилися марними.
Відзначимо, що в родині Багачів спортивна вся сім’я. Мама – майстер спорту з плавання. У свій час старша сестра Оксана була призером першостей України серед юнаків та юніорів зі штовхання ядра. А сестра-близнючка Миколи Юлія свого часу отримала майстра спорту з плавання, була призером юніорської першості України
За матеріалами з сайту rbc.ua