Держава на рік може витрачати десятки мільярдів гривень на мобілізованих, які не посилюють українську армію.
В Україні мобілізовують приблизно 30 тисяч осіб щомісяця, але далеко не всі вони потрапляють на бойові посади, до бойових військових частин.
Чому так відбувається, пояснив директор фонду допомоги армії «Повернись живим» Тарас Чмут в інтервʼю «Суспільному».
За його словами, на етапі перебування у навчальному центрі частина із 30 тисяч мобілізованих приносить реальні документи, які підтверджують, що насправді їх мобілізовувати не можна було.
«У того, наприклад, п’ятеро дітей. Він про це говорив у ТЦК, там ніхто не слухав. Він про це говорив на ВЛК, там ніхто не слухав, він про це говорив у розподільчому центрі, там казали: приїдеш в „учебку“, там розберешся. Він приїхав, жінка відправила документи — так, ось п’ятеро дітей, будь ласка, відправляйте мене додому», — наводить приклад Чмут.
Експерт зауважив, що причин для відстрочки насправді доволі багато.
«Інший відсоток людей з навчального центру або ще до нього йде в самовільне залишення частини. Вони не хочуть служити, не будуть служити, вони тікають з різних причин», — назвав ще одну причину Тарас Чмут.
Певний відсоток мобілізованих, зазначив він, — це ті, які будуть тягарем для військової частини: люди з хронічними хворобами, наркозалежні, з хронічним алкоголізмом.
«Але при цьому — план мобілізації, одиничка до цих 30 тисяч для ТЦК та СП, вони виконали. І їх просто місяцями чи навіть роками можуть не забирати з навчальних центрів — вони просто нікому не потрібні», — зауважив Чмут.
Експерт назвав ще одну категорію людей, які не поповнюватимуть бойові частини — це ті, хто може приносити довідки про проблеми зі здоров’ям, просити повторну ВЛК, направлення до госпіталю.
«Вони потрапляють у медичну систему Збройних сил, де лікуються місяцями, а інколи роками. Люди, які багато десятиліть запускали своє здоров’я, мобілізуються — і далі йдуть лікуватися», — зазначив він.
Тарас Чмут наголосив, що всі ці категорії мобілізованих, які не поповнюють бойові частини Сил оборони, створюють великі навантаження на стройові, на фінслужби, на облік, на забезпечення, на грошове забезпечення. Держава на рік може витрачати на таких людей десятки мільярдів гривень.
«При цьому боєздатність військових частин ніяк не посилюється і не послаблюється. Ці люди — поза цим процесом. Тобто із 30 тисяч мобілізованих до бригад може дійти 20 тисяч, наприклад. З цих 20 тисяч величезна кількість — обмежено придатні, які не можуть займати бойові посади й бойові позиції», — підсумував він.
