Як контакти Єрмака з Кремлем створили хибну впевненість Зеленського перед 24 лютого 2022 року.
Президент України Володимир Зеленський до останнього вважав повномасштабне вторгнення Росії неможливим. Імовірно, це через позицію колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Адже той мав контакти у Кремлі та був упевнений, що Росія не піде на пряме вторгнення, а продовжуватиме лише «гібридну» війну. tsn.ua
Про це пише The Guardian.
Гібридна війна замість великої облоги
За даними кількох українських джерел, Андрій Єрмак виступав ключовою фігурою, яка формувала світогляд президента напередодні 24 лютого 2022 року. Колишній очільник ОП вважав, що Росія діятиме у «сірій зоні», не наважуючись на відкриту агресію, яка б означала остаточний розрив відносин із Заходом.
Єрмак підтримував регулярний зв’язок із заступником очільника адміністрації Путіна Дмитром Козаком у межах переговорів щодо Донбасу. Як припускають аналітики, саме ці комунікації могли стати джерелом хибної впевненості українського керівництва.
Ізоляція Путіна та необізнаність російських еліт
Згідно з оцінками ЦРУ та свідченнями поінформованих російських джерел, Дмитро Козак міг не свідомо дезінформувати Єрмака, а сам перебувати у невіданні. Путін тримав плани нападу в найсуворішій таємниці: про них не знали навіть такі наближені особи, як Сергій Лавров або Дмитро Пєсков.
Один із політичних інсайдерів так описав атмосферу в Кремлі за тиждень до початку великої війни:
«Мені зателефонував один із високопосадовців Кремля і сказав: “Навколо Путіна багато військових, атмосфера вкрай напружена, щось відбувається, але ми не маємо жодного уявлення, що саме”».
Наслідки «заспокійливої» дипломатії
Повідомляється, що хоча США неодноразово попереджали про неминучість великого удару, в Офісі президента України ці застереження вважали безпідставними або перебільшеними. Єрмак, який відмовився коментувати ці дані для преси, виходив із логіки, що масштабне вторгнення є занадто «драматичним» кроком для РФ.
Зрештою, закритість Путіна призвела до того, що навіть ті російські чиновники, які мали б готувати підґрунтя для війни, залишалися за бортом ухвалення рішень, мимоволі транслюючи хибне відчуття «безпеки» своїм українським візаві.
