Російські окупанти вдарили по центру Сум двома балістичними ракетами. Тетяна з донечкою ледь не загинули дорогою до бабусі.
13 квітня російські окупанти жорстоко та безжально вдарили по центру Сум двома балістичними ракетами, забравши життя багатьох мирних людей. У автобусі була Тетяна зі своєю маленькою донечкою Лізою. Кадри із обличчями мами з дитиною облетіли увесь світ. Тетяна розповіла дивовижні подробиці того, що сталося до та після ракетного удару. Відео розлетілось у Мережі.
Тетяна та Ліза їхали до бабусі у гості. Дівчинка взагалі не любила носили хрестик, але прямо перед виходом із дому вона попросила маму надягнути його.
“Коли одягалися, то донька каже, надінь мені хрестик. Вона не любить його носити, а в той день каже – “надінь”. Я здивувалася ще так”, – каже Тетяна.
Тоді вони пішли на зупинку та сіли у той самий автобус. Коли вони заходили всередину, їм поступився місцем хлопчик – той самий Кирило, який потім рятував людей.
“Автобус був набитий битком. Ми сиділи на сидіннях біля середніх дверей. Хтось казав, що чув свист. Я почула вже сам вибух”, – пригадує жінка.
Вона накрила собою дитину, на них посипалось скло, уламки, пил. Люди почали вибиратись із палаючого автобуса, Тетяна хотіла встати, але чомусь не змогла і продовжила сидіти, боячись нових осколків. Її донечка почала плакати
Тетяна і Ліза дивом вижили в автобусі під час ракетного удару:
Тетяна боялась детонації і хотіла швидше вибратись із автобуса. Тоді частина людей вистрибувала з вікон, інша частина – товпилась біля дверей.
“Мені якась жінка подала руку, я вийшла. Вся увага була прикута до доньки, але краєм ока я побачила, як лежали довкола люди … До нас підійшла журналістка і попросила сфотографувати. Коли я побачила, що це відео так розійшлося… коментарів багато писали. Мені так і незручно, адже ми наче якісь головні герої”, – каже вона.
До неї додзвонився чоловік і вже їхав за ними, але добратися було важко, адже вся вулиця була заблокована.
У Тетяни та Лізи незначні поранення. У них порізи від скла. Жінка винить у всьому себе і досі не може оговтатись від того, що сталося.
“Я виню себе, що ми поїхали в тривогу. Що сіли саме на цей автобус… Мала відходить потроху від пережитого, а я навпаки. Коли їдемо в машині, то в мене таке відчуття, що зараз все повториться”, – додала Тетяна.
Загрузка...
