Подаємо мовою оригіналу:
Przemysław Lis-Markiewicz Profil Prywatny
Їду автобусом до України. Сполучення: Познань-Київ.
Мова спілкування: здебільшого російська. Я повинен уникати таких ситуацій.
Після кількох годин не витримав і зробив авантуру на весь автобус.
Почав кричати, що не вивчити українську за стільки років то ганьба. Русифікувати дітей – ганьба.
І втретє ганьба, бо Путін їх убиває і жодних висновків. Зчинився гармидер. Почув про себе, що я дебіл, хам, придурок і нічого в життю не добився, тому на людей накидаюсь.
Ще почув про демократію, то відразу відгризнувся, що в Україні війна а не мовна демократія. А! Ще мав випити таблетку.
Сказав тим усім невиліковним, що краще бути хамом ніж мос…м. І хай вони п’ють таблетки і лікуються від русского мира.
Прийшов водій і наказав усім стулити ротики.
І знаєте, що сталось? Я аж не повірив. Російську здуло. Щезла. Усі перейшли на українську. Я аж розгубився.
Таки дійшло. Тільки чого я дебіл, придурок, хам і маю пити таблетку?
***
