У Тернополі провели останню путь Галини Мацьків — працівниці департаменту соціального захисту, життя якої обірвалося внаслідок російського ракетного удару по житловому будинку 19 листопада. Ця трагедія стала однією з тих історій, що виривають людину з повсякденності та показують ціну війни не у цифрах, а в долях. На 54-му році життя Галина загинула у власній квартирі, а її 35-річна донька Тетяна та 4-річна онука Софія досі вважаються зниклими безвісти.
Ракета, що забрала життя і зруйнувала родину
Будинок, у який влучила російська ракета, був домом цієї сім’ї лише три роки. Люди будували план на майбутнє, вкладали сили у нове житло, облаштовували його так, як хотіли жити роками. Та в один момент усе зникло разом із мріями.
Близькі жінки розповідають, що сім’я була тихою, спокійною, доброю. Вони прагнули стабільності, нормального життя й радості для маленької Софії. Знайома родини Ірина коротко і дуже боляче описала їхнє життя до трагедії:
“Нещодавно тільки переїхали, три роки тому. Хороша, спокійна сім’я. Хотіли якогось майбутнього. Немає майбутнього…”
Ці слова, сказані після обстрілу, звучать як вирок: російська ракета забрала не просто стіни та життя, а знищила весь сімейний світ, вибудовуваний роками.
Хто була Галина Мацьків і що про неї кажуть колеги
Галина Мацьків працювала у департаменті соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації. Її колеги називали її відповідальною, чуйною, доброю людиною. Для багатьох вона була не просто працівницею, а людиною, до якої зверталися за порадою, підтримкою та просто теплим словом.
Після підтвердження загибелі Галини департамент опублікував прощальне повідомлення. У ньому відчувалася не лише офіційна констатація трагедії, а щирий людський біль:
“З глибоким сумом повідомляємо, що від удару російської ракети по місту Тернопіль 19.11.2025 загинула наша колега Галина Петрівна Мацьків. Це сумна і болюча звістка для всього нашого колективу. Нехай добрі спогади про неї залишаються в серцях тих, хто її знав”.
Колектив департаменту прийшов попрощатися з Галиною. Для багатьох це стало моментом усвідомлення, що війна торкається абсолютно кожного — і тих, хто працює на передовій, і тих, хто щодня допомагає людям у тилу.
Донька і онука зникли: родина живе між надією і страхом
Після удару частина будинку була зруйнована настільки, що пошукові роботи тривали довго. Під завалами могли залишатися люди. Донька Галини, 35-річна Тетяна, і її маленька 4-річна донька Софія зникли безвісти.
Це та частина трагедії, яку найважче витримати. Родичі чекають бодай якогось сигналу, бодай якоїсь звістки про них. Вони не можуть скористатися навіть тією крихкою розрадою, яку дає похорон — бо немає підтвердження, де Тетяна і Софія.
У місті працюють рятувальники, пошуковці та комунальні служби, але результатів поки немає. Родина живе між болем, очікуванням і слабкою, але живою надією.
Прощання у Тернополі: біль, який важко вимовити словами
На похороні Галини були колеги, друзі, сусіди та керівництво. Люди приходили не просто провести жінку в останню путь — вони приходили підтримати родину, яка втратила одразу кілька поколінь свого майбутнього.
Тиша в залі прощання говорила більше, ніж будь-які промови. Це була тиша гніву, тиша відчаю і тиша незламності водночас. Тернопіль давно знає, що таке російські удари, але кожна нова смерть — це окрема історія, окреме життя, яке не повернути.
Трагічна загибель Галини Мацьків — це історія про нормальну українську родину, у якої забрали дім, життя і майбутнє. Про сім’ю, яка хотіла просто жити. Про маму і бабусю, яка працювала, любила, підтримувала людей довкола.
Російська ракета в одну мить зруйнувала цілий сімейний всесвіт. І зараз, коли Тернопіль прощається з Галиною, країна чекає новин про її доньку і маленьку Софію.
Поки їхні імена стоять у списку зниклих безвісти — надія залишається живою.
Загрузка...
