Українські інженерні підрозділи продовжують споруджувати нові оборонні лінії в тилу, не сподіваючись на близький мир.
Україна не сподівається, що нинішні переговори з росіянами принесуть мир, і продовжує будувати ешелоновані оборонні лінії, готуючись до ще кількох років війни. Про це пише Le Monde.
У великій публікації автори описують те, як українські інженерні підрозділи будують широку лінію фортифікаційних укріплень та перешкод на Дніпропетровщині, що тягнеться на сотні кілометрів уздовж фронту, але на відстані 35 кілометрів від передових російських позицій.
“Нова оборонна лінія залишає сліди на безкрайній засніженій сільській місцевості, немов рана. Кілька рядів колючого дроту, протипіхотних пасток та протитанкових ровів має ширину у 120 метрів. На кілька десятків метрів далі, захована під живоплотом з дерев, лежить друга лінія окопів та підземних укріплень, де українські солдати готуються стримувати російських загарбників вогнем”, – пише Le Monde.
Видання наголошує, що величезний масштаб проекту відображає переконання українського Генштабу, що Москва не має наміру зупиняти свою агресію найближчим часом.
“Нас чекає ще п’ять чи десять років війни, поки росіяни не знайдуть якусь іншу кістку, щоб гризти. Путіна зупинить не якась так звана мирна угода чи припинення вогню, а груба сила. Розпад Росії або крах режиму”, – розповів виданню представник Державної спеціальної служби транспорту, яка задіяна в будівельних роботах.
Автори публікації наголошують, що російське просування, хоч і відбувається найповільнішими темпами в історії та коштує агресору величезних втрат, Силам оборони України все ж не вдається його зупинити.
Українська армія стикається з дефіцитом піхоти, яка б закрила щілини у фронті, а також не має далекобійних засобів ППО, які б тримали подалі російські штурмовики, що нищать КАБами укріплені позиції оборонців.
“Наша відповідь – будувати позиції, які дедалі глибше закопуються та все краще маскуються”, – каже 23-річний старший лейтенант Володимир, головний інженер передового командного пункту.
Хорошим інструментом для оборони стали так звані МПП (малопомітна перешкода) – розміщені перед колючим дротом такі собі “килимки”, сплетені з металевих дротів і частково покриті снігом.
“Як тільки ви ступите всередину, вибратися неможливо”, – пояснив Володимир.
Інженерні перешкоди посилюються протипіхотними та протитанковими мінами, що остаточно перетворює смугу перешкод на смертельну пастку для окупантів.
За широкою смугою цих перешкод знаходиться другий елемент оборонної системи – замасковані та укріплені позиції піхоти. Ключовою новацією, порівняно з початковим періодом війни, є те, що тепер усі окопи мають бути перекриті товстим шаром грунту згори, аби захиститися від дронів і бомб.
Такі окопи сполучаються з підземними житловими приміщеннями, посиленими залізобетонними стінами.
“Оборонна позиція також має бути обов’язково розташована на шляху постачання, захищеному рослинністю”, – додав офіцер.
Як пише Le Monde, проведення цих будівельних робіт ускладнюється комплексом проблем. Окрім того, що російські дрони постійно намагаються атакувати будівельників в 20 кілометрах від фронту, українським інженерним підрозділам гостро бракує ресурсів.
“У нас є лише десята частина людських та матеріальних ресурсів, необхідних для належного будівництва запасних позицій”, – визнав військовий, з яким говорили журналісти.
Крім того, як зазначає видання, часом інженерні корпуси опиняються на передовій, закриваючи прогалини та стабілізуючи фронт. Саме так, наприклад, відбулося на деяких ділянках поблизу Гуляйполя та Степногірська Запорізької області.
