Коли я виходила заміж за Артема, то знала, що у нього ще є молодший брат Володимир.
Вова живе з сім’єю в Канаді вже 4 роки, туди ж вони забрали і свекруху.
Ми мешкаємо в квартирі в місті, а сільський будинок свекруха обіцяла, що перепише лише на Артема, бо Вови тут не має і він йому не потрібен. Тим більше, що Марія Дмитрівна допомогла молодшому сину з переїздом на облаштуванням на новому місці.
Ми зраділи, що матимемо власний будинок. Бо це свіже повітря, приватна територія та ми зможемо переїхати, а квартиру залишити синові.
Так, поступово ми привели до ладу будинок, бо він був не у найкращому стані. Змінили вікна та покрівлю, поробили ремонти у кожній кімнаті, провели в хату воду. Зробили гарний паркан, я насадила багато декоративних кущів та квітів. Навіть в садку зробили бесідку, щоб приймати гостей.
Свекруха рідко приїздила, але могла висилати нам чималу суму, тож, коли Марія Дмитрівна вирішила навідатись ми на її розвагах не економили. Чоловік поїхав і зустрів маму на вокзалі, тут чекав перший сюрприз, бо приїхала свекруха не сама, а з якимось Максом, її однолітком.
Коли вони всі разом зайшли на подвір’я, я відразу запросила їх до столу. Стіл накрила шикарний. Ми поїли, поговорили, а тоді свекруха вирішила влаштувати своєму знайомому екскурсію по території. Вона все показувала та вихвалялась, який у неї гарний будинок в Україні.
Ми цьому дуже здивувались, бо те, яким був дім «до» і зараз це різні будинки. Та вирішили змовчати.
Погостювавши у нас три дні, свекруха вирішила повертатись до Канади. Та наостанок приголомшила нас новиною.
– Я цей будинок перепишу на тебе Артеме і Вову рівними частинами. Щоб було чесно – сказала Марія Дмитрівна.
Ми були шоковані. Проводжали свекруху вже не так, як завжди, бо були надзвичайно розгублені.
Тепер виходить, що всі наші старання та те, що вклали у цей дім даремне, бо його доведеться ділити з Вовою.
Мене гризе думка, що одного дня брат чоловіка приїде і буде тут жити, та нам доведеться розділити все наполовину. А Вова ж сюди геть нічого не вклав.
Артем з братом про це говорити не хоче, боїться образити. Я ж живу ніби на голках і з незнанням, що буде далі. Вже й сама думаю з Вовою поговорити на цю тему, але не знаю чи це буде правильно.
Підкажіть, як вчинити? Поговорити з братом стосовно будинку чи не варто?
