Коментарі до: Вона прийшла уві сні. Не приснилася, а саме прийшла. Така, як її малюють на всіх картинках – худа, з косою і чорною накидкою з каптуром. Сіла на край – баба Дуся навіть почула, як рипнули пружини старого дивана. – Лежиш? – не ласкаво спитала вона. – Лежу, – відповіла баба Дуся. – Рано ще, тільки світати починає, от і лежу. – Ну лежи, лежи… Недовго вже тут. Попередити зайшла, щоб планів не будувала. І тут закричав ранковою піснею півень. Баба Дуся подивилась на ліжко. Нікого на ньому не було, як лежала ковдра, так і лежить. – Привиділося, мабуть… Ну, а що, не молоденька, через три місяці вісімдесят два стукне, тут що хочеш привидиться! – міркувала баба Дуся, автоматично роблячи свої щоденні ранкові справи. Але нічний візит непроханої гості (чи то сон, чи то дійсність, і не розібрати!) не давав їй спокою. – Мабуть, і справді вже час, – за давньою звичкою баба Дуся розмовляла вголос сама з собою. – Та й так добре пожила, он, вік майже доживаю, скільки ж можна?! Бабця вийшла у сіни. Тут стояла її гордість – велика кована скриня. Колись дуже давно з цією скринею привіз її Петро до свого села заміж.

Коментарі до: Вона прийшла уві сні. Не приснилася, а саме прийшла. Така, як її малюють на всіх картинках – худа, з косою і чорною накидкою з каптуром. Сіла на край – баба Дуся навіть почула, як рипнули пружини старого дивана. – Лежиш? – не ласкаво спитала вона. – Лежу, – відповіла баба Дуся. – Рано ще, тільки світати починає, от і лежу. – Ну лежи, лежи… Недовго вже тут. Попередити зайшла, щоб планів не будувала. І тут закричав ранковою піснею півень. Баба Дуся подивилась на ліжко. Нікого на ньому не було, як лежала ковдра, так і лежить. – Привиділося, мабуть… Ну, а що, не молоденька, через три місяці вісімдесят два стукне, тут що хочеш привидиться! – міркувала баба Дуся, автоматично роблячи свої щоденні ранкові справи. Але нічний візит непроханої гості (чи то сон, чи то дійсність, і не розібрати!) не давав їй спокою. – Мабуть, і справді вже час, – за давньою звичкою баба Дуся розмовляла вголос сама з собою. – Та й так добре пожила, он, вік майже доживаю, скільки ж можна?! Бабця вийшла у сіни. Тут стояла її гордість – велика кована скриня. Колись дуже давно з цією скринею привіз її Петро до свого села заміж. https://zvistka.in.ua/rizne/vona-pryjshla-uvi-sni-ne-prysnylasya-a-same-pryjshla-taka-yak-yiyi-malyuyut-na-vsih-kartynkah-huda-z-kosoyu-i-chornoyu-nakydkoyu-z-kapturom-sila-na-kraj-baba-dusya-navit-poch/ Новини України та світу Sat, 17 Jan 2026 20:33:46 +0000 hourly 1 https://wordpress.org/?v=6.5.2