Думĸу автора опубліĸовано без жодних змін синтаĸсис та орфографію збережено.
Просто диву даєшся, чого тільки не вигадає російськомовне населення, щоб виправдати свою лінь та пихату зневагу до всього українського. Ну не в сенсі сала, борщу та шароварів (тут ми толєрантниє), а в сенсі права українців на свою національну і в першу чергу мовну ідентичність.
Тут і нє раздєляйтє страну, і какая раздніца, і російськомовні патріоти (патріотизм та героїзм яких ніхто не заперечує), і україномовні покидьки, і європейська толерантність, і я такой жє гражданін і імєю право, і давайтє сначала подимєм економіку, і сьогодні неначасі і т.д. і т.п. А все заради чого? Щоб бодай якось оправдати свою лінь та нікчемну пиху.
Послухайте соотєчєствєнніки русськагаварящіє, а особливо русськагаварящіє х@хли. Ви можете скільки завгодно розказувати про двомовну Канаду та тримовну Швейцарію. Ви можете скільки завгодно патякати про не актуальність національних держав та перспективність космополітичних, мультикультурних, безнаціональних суспільств. Ви можете скільки завгодно розповідати про свій патріотизм та любов до України.
Але правда життя полягає в тому, що свідомо чи не свідомо, але ви, саме ви є фундаментом, оплотом русського міра в Україні і основним джерелом руйнації української державності. Бо подобається вам чи не подобається, розумієте чи не розумієте, а імперська, дикунська Росія закінчується там, де закінчується русськоязичноє насєлєніє. Бо подобається вам чи не подобається, розумієте чи не розумієте, а в Україні питання мови, це не питання способу спілкування між людьми, а питання життя і смерті української держави.
Питання того в якій державі ми будемо жити – цивілізованій європейській Україні, чи напів азійській, напів дикунській малоросії. Бо подобається вам чи не подобається, розумієте чи не розумієте, а в сучасній Україні нема більшого патріотизму і більшої любові до України, як говорити українською, писати українською, співати українською, думати українською. Слава Україні!