Cвято Покрови Пресвятої Богородиці українці святкують дуже давно. На Русі воно з’явилось у другій половині ХІІ століття.
Історія виникнення така: в житії святого Андрія Константинопольського вказано, що 910 року святий Андрій зі своїм учнем Епіфанієм молилися в храмі.
І тут сталося диво: склепіння храму розкрилося – і вони побачили Діву Марію, біля якої були святі і ангели.
На свято Покрови також віддаємо шану українському козацтву. Козаки надзвичайно шанували Богородицю і вважали її своєю покровителькою. Тому для українців Покрова – не тільки релігійне, а й національне свято. Вважається, що 14 жовтня 1942 року була заснована Українська повстанська армія. А з 2015 року ця дата відзначається як День захисника України.
Через те, що свято виникло дуже давно, в народі склалися традиції та заборони. Вони диктують, що можна робити в цей день, а що суворо заборонено.
Обов’язково на свято треба відвідати храм, уважно слухати літургію та молитися до Діви Марії. Вдома теж треба помолитися перед образом Пресвятої Діви Марії: якщо щиро попросити допомоги та заступництва, то молитва буде почута.
Дівчата в цей день ставлять свічки біля ікони Покрова Пресвятої Богородиці і просять щасливого заміжжя. Жінки моляться за здоров’я дітей та міцний шлюб. А пари, що не можуть мати дітей, благають про вагітність.
В народі свято відзначали весело: молодь збиралася на ярмарках, співали, веселилися.
Було повір’я , що в цей день треба задобрити домовика: ставили на підвіконня або в куточок млинець.
На Покрову намагалися допомогти нужденним, нагодувати голодних, прихистити подорожуючих.
Слід цього дня зібратися за святковим родинним столом. Поласувати свіжими млинцями, душевно поговорити, подякувати один одному за все. А головне – помолитися і подякувати нашій заступниці Богородиці Діві, що накрила нас священним омофором.
