Захід, не дивлячись на шалений опір путінської Росії, що слабшає, повільно, але впевнено і системно форматує Україну під свої умови, засоби і цілі.
Тому, подобається нам чи ні, ми повинні чітко усвідомлювати наміри і цілі не тільки Росії, але і Заходу. Це в наших інтересах, пише політолог Віктор Небоженко.
Якщо Росія не приховує своїх цілей, вона хоче розчленувати або поглинути Україну, те, що хоче захід від України не зовсім ясно. У свою чергу, добре видно, що між ЄС і США існують потужні протиріччя, які відбиваються на Україні. Європа вважає США занадто слабкою для традиційної ролі світового лідера, А США підозрює Європу в страху перед Росією і втрати інтересу до євроатлантичних цінностей.
Первісне західне уявлення про те, що Україна після 1991 року стане “вітриною” добробуту і успішного розвитку для всіх країн СНД і перш за все Росії провалилося з вини наших політиків і олігархів. Україна пішла шляхом будівництва глибоко корумпованої, олігархічної держави з розмитою геополітичною перспективою. В результаті держава гранично ослабла, українське суспільство двічі розкололося – на багатих і бідних, на схід і захід. “Бал правлять” керовані олігархами політики і чиновники. Все це погано закінчилося в 2014 році окупацією Росією частини України і деградацією країни. Україна нікуди не зникла, але самостійно вибратися з прірви вже не може.
Сучасне прозахідне уявлення про те, що в міру зростання агресивності путінської Росії буде зростати роль України, як форпосту європейської безпеки в “політиці стримування” Росії, натрапила на несподівано міцну співпрацю Франції Макрона і Німеччини Меркель з Кремлем. Це добре було видно по цинічній, багаторічній політиці Парижа і Берліна в мінському переговорному процесі, де Україна завжди опинялася в меншості.
Відзначимо, що у своєму Facebook українська дипломатка Лана Зеркаль розповіла про те, як американські санкції впливають на бізнес держави-агресора.
Перша «ластівка» від учасників консорціуму «Північного потоку-2»: німецька компанія з видобутку природного газу і сирої нафти Wintershall Dea, яка є однією із п’яти учасників проекту, заявила про завершення фінансування ПП2 через санкції США. Компанія вклала у проект 730 млн євро, про що йдеться у її річному звіті. Подальші виплати не плануються.
Ну і ви пригадуєте, як у липні 2020 року польський антимонопольний регулятор UOKiK офіційно оштрафував «Газпром» за ненадання інформації щодо будівництва ПП2 на суму близько 57 млн доларів. Пізніше, у жовтні, UOKiK наклав загальний штраф на учасниць проекту в розмірі 100 млн доларів, а на «Газпром» – в розмірі 7,6 млрд доларів, зобов’язавши припинити контракти з фінансування «Північного потоку-2».
А все чому? Бо у 2017 році, незважаючи на відсутність згоди на створення спільного підприємства, шість компаній-учасників консорціуму «Північний потік-1» уклали ряд угод про фінансування «Північного потоку-2».
Сьогодні ринок газу розвивається дуже активно. Інвестиції за останні роки в інші трубопроводи, термінали для імпорту LNG та інтерконектори в Європі вже забезпечили достатньо поставок для задоволення енергетичних потреб Європи. Економічної доцільності у ПП2, як би не було шкода визнавати Кремлю, немає.
Чекаємо рішення інших учасників консорціуму. Пора виходити.
