Дисертацію народного депутата від ОПЗЖ Іллі Киви, яку він захистив зі скандалом, можуть направити на повторне рецензування.
Про це в коментарі “Радіо Свобода” повідомила народна депутатка від “Слуги народу” Юлія Гришина. Вона є членом атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України.
“26 квітня на засіданні спеціалізована вчена рада одноголосно ухвалила рішення про присудження наукового ступеня Киві. Тепер це справа направляється в міністерство, і там вона направляється на експертну раду. Тобто є ще експертна рада, яка буде перевіряти безпосередньо текст цієї дисертації”, – пояснила Гришина.
Вона додала, що якщо до наукової роботи будуть якісь питання, то, з огляду на великий резонанс, “може бути така ситуація, що цю дисертацію направлять ще на повторне рецензування в іншу спеціалізовану вчену раду”.
“Вона має повноваження нібито провести повторний захист, тобто вони будуть самі вирішувати, які їм дії вчиняти щодо цієї дисертації”, – розповіла нардепка.
Після цього дисертацію з висновками повернуть в атестаційну колегію. Цей орган і буде ухвалювати рішення про присудження наукового ступеня.
“Атестаційна колегія має право враховувати різні моменти щодо безпосередньо і процедури захисту, і щодо змісту цієї роботи”, – пояснила народна депутатка.
Свої думки з приводу захисту дисертації Іллі Киви виклав і політичний оглядач Сергій Бережний. Експерт зазначає, що те, що депутатові від ОПЗЖ вдалось захистити кандидатську це звісно образливо, але сам факт “існування” такої людини у Верховній Раді України ображає куди більше.
Але всі так звикли, що парламент (законодавчий орган влади) – ідеальне місце для відходів інтелектуального відбору, що ці відходи туди із захопленням зливають. Цілими партіями. Мільйонами голосів. Фестиваль безпринципності національного, масштабу. І після цього варто дивуватися, що знайшлося тринадцять циніків, які віддали голоси за привласнення Ківі «кандидата»? Тринадцять, серйозно? Неначе ганьба зосереджена в цих тринадцяти, а не жирно розмазана по мільйонах. Я ось впевнений, що ці тринадцять так само пишаються тим, що зробили Киву «кандидатом», як і мільйони виборців ОПЗЖ пишаються тим, що зробили Киву депутатом.
Ми так обурюємося, як ніби «кандидатство» і депутатство Ківи – виняток. Але Ківа не виняток, зрозумійте. Ківа – це зараз правило. А виключення – ті, кого він обурює. Ті, кого обурюють корупція, некомпетентність і неприкритий ідіотизм – безумовні виключення. Ті, кого не влаштовує побудована на всьому цьому лайні система – виключення. Поки ми це не зрозуміє кожен, ми домінування ідіотів і мерзотників не подолаємо. Систему не подолаємо, яка максимально заточена не під професіоналів, а конкретно під Киву. Якщо не зрозуміємо, так і будемо з надією і розчуленням чекати чудесного прозріння мас і вилуплення з оного прозріння чогось більш осмисленого, ніж нинішнє ідеальне втілення народної волі.
Демократія навіть в розвинених країнах, якщо ви не помітили, проходить через серйозну кризу розвитку. Право обирати владу раптово виявилося епічно небезпечною штукою в новому інформаційному суспільстві, де у виборця немає суворого обов’язку думати і нести відповідальність за свій вибір. І це при всіх працюючих демократичних інститутах, яких у нас поки просто немає. І домінуючі – і у владі, і в суспільстві, – некомпетентність, корупція, безвідповідальність і боягузтво гарантують, що їх у нас і не буде.
Тому чи варто дивуватися і обурюватися тому, що саме Ківа – справжнє обличчя сьогоднішньої України? – резюмує Бережний.
