Жіночка, як вона побачила, що солдат вийшов зі своєї машини і став біля. Вона подумала чому він так нерухомо стоїть, здається, чекаючи кого-то, в дощ, без парасольки і спроб сховатися.
Раптом він віддав честь, повз проходить похоронної процесії. Він не знав ту сім’ю, але, побачивши їх, я подумав, як повинно бути у них на душі, просто вийшов з машини віддати честь і показати їм, що хтось ще розділяє їх горе, нехай і незнайомої людини.
Солдатом виявився полковником і старшим радник Національної армії У воєнний час, солдата можна зрозуміти, а в мирний час розділити чуже горе, може не кожен.
Як вам вчинок військового?
