Звістка

Турки дуже зацікавлені в тому, щоб війна була стримана, деескалована та закінчена швидше.

Туреччина хоче покласти край війні в Україні – і може мати формулу, як це зробити.

Як пише Atlantic Council, війна в Україні може вплинути на регіональний ландшафт. Це критично для сусідньої Туреччини, тому вона сприятиме формуванню припинення вогню та післявоєнної домовленості.

Будучи великою військовою та дипломатичною державою, Туреччина має інструменти, щоб запобігти ескалації з боку Росії (про що свідчить її здатність відштовхувати або стримувати Росію в Лівії та Сирії) і позиціонувати себе як країна, яка може запропонувати вихід із війни.

Протягом останніх тридцяти місяців Анкара надавала військову підтримку Україні, торгувала як з Росією, так і з Україною, скликала переговори, обмежувала морський рух у Чорному морі та застерігала своїх союзників щодо вжиття заходів, які могли б розширити масштаби конфлікту. Турки дуже зацікавлені в тому, щоб війна була стримана, деескалована та закінчена швидше.

Згідно зі своїм баченням безпеки в Чорному морі, Туреччина керує тим, що можна описати як тристороннє балансування між Росією, країнами НАТО в регіоні та турецькими союзниками, що не входять до НАТО, на або поблизу Чорного моря. Посилюючи стримування Росії як прямо (шляхом посилення співпраці в галузі безпеки з Україною та Азербайджаном), так і опосередковано (шляхом зміцнення південного сходу НАТО через координацію з Болгарією та Румунією), а також підтримуючи торгові та дипломатичні зв’язки з Москвою, Анкара прагне стримувати напруженість.

“Не всі війни закінчуються драматичною поразкою чи перемогою: деякі вичерпуються або переходять у фазу спокою після стратегічного глухого кута. Якщо агресор і захисник досягнуть взаємного виснаження в найближчі роки, це може бути найменш поганим варіантом для Росії, України, регіону та Заходу – і це залишить турків у оптимальній стратегічній позиції за умови врегулювання та гарантій, щоб запобігти повторному виникненню конфлікту”, – йдеться у матеріалі.

Трикутник Туреччини

Туреччина в змозі розробити план, який відповідатиме інтересам США щодо майбутнього Чорноморського регіону, ґрунтуючись на своєму трикутному балансуванні та прагненні до компромісу в мирних переговорах. Вашингтон намагався покласти на Росію витрати за її війну в Україні та стримувати ескалацію чи нові війни. Стратегія США щодо Чорного моря наголошує на співпраці між прибережними партнерами для стимулювання економічного зростання та пом’якшення російського впливу. 

Не може бути стабільності в Чорному морі чи безпеки для Європи загалом, поки не закінчиться війна Росії в Україні. Проте Росія має ресурси, які, здається, допомагають продовжувати її, і наразі підтримує, хоча й незначно, рівень виснаження. Стратегії економічної ізоляції та покарання, на жаль, явно не змінили планів Москви, і Захід, схоже, не бажає надавати подальшу підтримку Україні через побоювання ескалації. Альтернатива – безстрокове продовження війни.

Натомість дискусії навколо майбутнього війни повинні початися з того, яку роль відіграватиме Росія в регіоні після припинення бойових дій. Туреччина та її підхід до миротворчості тут має унікальну цінність: вона поєднує достатньо жорсткої сили, щоб зрозуміти, що Росія не стане регіональним завойовником, але залишає достатньо дверей відкритими для зміцнення зв’язків, щоб у Кремля були причини припинити війну.

“Теорії європейської безпеки та безпеки НАТО, припинення конфлікту в Україні та стабілізації Чорного моря мають розглядатися цілісно, ​​і трикутний підхід Туреччини враховує як те, що росіяни можуть бути готові проковтнути, так і те, що може прийняти Захід, якщо і коли Україна буде готова”, – йдеться у матеріалі.

Моральний компроміс, пов’язаний із непокараним припиненням агресивної війни Росії, може бути огидним, і українці зберігають вирішальне слово щодо того, як захистити свою батьківщину. Проте українці розглядають неприємну можливість років війни, поразки та поступок. Тристороння стратегія Туреччини допомогла зменшити шанси на повну поразку України та може забезпечити подальшу військову підтримку більш стійкою для наступної адміністрації США, пише Atlantic Council.

“Батіг і пряник”

Попри те, що Анкара наполягає на поновленні переговорів за посередництва Туреччини щодо припинення війни, країна також допомагає зміцнити українську оборону, недавнім прикладом є нові спільні лінії виробництва артилерійських боєприпасів, яким допомагає турецька оборонна промисловість. Стратегія Туреччини визнає, що для припинення конфлікту знадобляться “і батоги, і пряники”, причому останнє не має значення, якщо перше не буде застосовано.

Турецька підтримка обороноздатності України була надзвичайно важливою, попри те, що за обсягом її перевершили західні поставки зброї та грошей. Турецькі безпілотники, стрілецька зброя, боєприпаси, бронетехніка, навчання та інші форми військової підтримки відіграли свою роль у цій війні. Оборонне співробітництво між Туреччиною та Україною є гарантією від зменшення західної допомоги, а десятки спільних проєктів відзначили своєрідний симбіоз між турецьким та українським оборонними секторами.

Вашингтон повинен заоохочувати Анкару

Для своєї довгострокової безпеки Україна, ймовірно, може розраховувати на тривалість перевірених у боях, міцних партнерських відносин із Туреччиною можливо, більше, ніж на постійну масову підтримку США, крах Росії чи вступ до НАТО, жоден з яких не гарантований. Між тим, послужний список непохитної підтримки України Анкарою не змінився за останнє десятиліття.

Atlantic Council зазначає, що Вашингтон повинен заохочувати Туреччину в її підході до зміцнення оборони України, одночасно тиснучи на Росію для переговорів. Успішне партнерство між Вашингтоном, європейськими членами НАТО та Анкарою щодо війни вимагає значно вищого рівня консультацій і визнання занепокоєння Туреччини. Такі консультації можуть стимулювати такі проєкти, як європейське фінансування турецьких безпілотників для України та спільне американо-турецьке виробництво артилерійських боєприпасів для України.

З іншого боку, партнерство страждає, коли турецькі фірми виключені з фінансованих ЄС оборонних проєктів, спрямованих на підтримку України. ВМС Туреччини є потужним інструментом регіональної стабільності, і нещодавня співпраця з союзниками по НАТО Румунією та Болгарією щодо розмінування Чорного моря демонструє, що Альянс може знайти способи посилити свою присутність і стримування без різкої ескалації, яка безпосередньо загрожує Росії.

“Американські та європейські партнери повинні посилити стратегічні консультації, виробити спільне розуміння ролі Туреччини в майбутній архітектурі безпеки в Чорноморському регіоні та допомогти забезпечити її ресурсами через оборонно-промислові та військові оперативні проєкти. Перспективи миру, стримування та регіональної стабільності принесуть значну користь, якщо це станеться”, – підсумовує Atlantic Council.