Минулого тижня подзвонила моя подруга та запитала, які у мене плани на Новий рік. Скажу чесно, я чекала на це питання хоча б від когось, як манни небесної. Це була єдина можливість кудись вибратися. Ми домовилися про час та місце, вирішили зустріти свято сім’ями. Але це були лише мої плани. У чоловіка, як завжди, зовсім інша думка. Ось уже котрий рік ми відзначаємо Новий рік зі свекрухою та дітьми. Це не свято, а якесь дивне поєднання дитячого та старечого застіл ля. Нудно до неможливості! За кілька днів до свята я з його мамою майже не вилазю з кухні: готуємо гори їжі, прибираємо та натираємо до блиску квартиру. А в сам Новий рік сідаємо за стіл, дивимося телепередачі, чекаємо на вітання президента і потім по кімнатах. Ось і все святкування. І так уже п’ять років.
Ми з чоловіком живемо разом п’ять років. У нас є син, іпотечна квартира і свекруха. Це те, з чим я перетинаюся частіше за все. Мої батьки живуть далеко, і хоча б їх не треба приймати на свята. Ми бачимося кілька разів на рік – і цього цілком достатньо. Чоловік багато працює, втомлюється, грошей постійно не вистачає. Веселі свята залишилися в минулому. Можливо, такий формат комусь підходить, але я втомилася від цього до чортиків. Які можуть бути свята з дітьми? Залишити їх нема на кого. Хіба що на свекруху, але вона теж є частиною нашого свята. Та й чоловік не схвалює інші форми святкування Нового року. А ось у моєї подруги двоє дітей, і вона ніколи не відзначає Новий рік удома. Вони з чоловіком веселі, енергійні, завжди щось вигадують: кудись їдуть, звуть гостей, гуляють до ночі. Мені такий формат набагато ближче, я навіть трохи заздрю її сім’ї, але по-доброму. Цього року вона запросила нас із чоловіком до себе на дачу. Чудова ідея! Я б з радістю поїхала, навіть узяла б з собою сина, адже там теж будуть діти. Але чоловік категорично проти. – Новий рік – сімейне свято. Які подруги? – каже він. Я чудово розумію, що справа у свекрусі.
Чоловік не хоче залишати її одну. Хоча сама вона до нас не напрошується, навпаки, мріє побути наодинці з собою. Їй не треба сидіти за столом та чекати опівночі. Вона просто перекусила б і лягла спати. Але її син цього не розуміє. – Що їй самій сидіти? Це ж сімейне свято! Вона любить онука, а ми її любимо. Новий рік зустрічаємо лише разом, і крапка! Я намагалася хоч цього року щось змінити. Умовляла чоловіка, переконувала, та він навіть чути нічого не хоче. Сказав, що 30 грудня забере маму і вона буде у нас до 2 січня. Це, мовляв, навіть не обговорюється. Якщо мама не хоче їхати, то через її скромність. Тому потрібно просто наполягти. Чоловік буває вдома рідко через роботу. Можливо, саме тому вона так цінує сімейні свята. Але я вже сита цим по горло. У мене з’явилася чудова нагода виїхати кудись з дому, і мені дуже хочеться нею скористатися. От думаю: плюнути на все та поїхати самій? Чи це спричинить великий скандал? Не хочеться через таку дрібницю потім розлучатися. А ви як вчинили б на моєму місці? Що порадите? Як мені бути?
Загрузка...
