Наша позиція як була, так і лишилася. Але у суспільстві градус сильно підвищився. І якщо, наприклад, святкування дня народження під час ковіду вважалися просто аморальним, то зараз ставлення зовсім інше. Бо війна, бо люди гинуть щодня, бо багато людей втратили близьких, роботу, все своє майно…
Колективне невдоволення владою насамперед фокусується на депутатах, так, напевно, історично склалося. Це наша політична традиція. Я це бачу навіть із соціології. На початку повномасштабної війни сильно збільшилася довіра до всіх органів влади, навіть до тих, до кого вона завжди була низька. І поки спочатку Верховна Рада працювала в абсолютно закритому режимі – навіть до Верховної Ради. Але як тільки Верховна Рада трохи відкрилася, відразу все відкотилося до 2%.
Але якийсь депутат дозволяє собі їздити на Мальдіви, тоді як інші депутати власним коштом їздять у відрядження і вибивають якісь речі для нашої країни. Зазвичай тригером є журналісти, бо ми не знали, я не знав як голова фракції, що Арістов літав на Мальдіви.
Він у мене брав допуск на поїздку до Вільнюса, і він там був, я бачив фото, які він публікував. Він зустрічався з представниками оборонного комітету, і я подумав, що все гаразд. Я на нього чекаю на наступне засідання Верховної Ради. Він туди прийшов. І якби не було журналістського розслідування, ми нічого б і не знали. Важко навіть уявити, що в когось вистачить розуму в такий складний для країни час їздити на Мальдіви. Це щиро обурило багатьох колег із фракції.
