Дуже багато українських родин на війні втратили найрідніших. Таких рідних, відважних, сильних. Скільки діток залишилося без тата… Болить! Ніколи не забудемо!
Дуже зворушливий вірш. До сліз і болю.
Не плач, синочку
Не плач, синочку, татко лиш заснув –
До осені Господньої подався,
У журавлиному ключі крилом махнув –
І тихо з усіма навік прощався.
Не плач, синочку, татко міцно спить –
Війна втомила… посивіли скроні,
Вдивися в усмішку його – остання мить,
І хрестик поцілуй, що у долоні.
Не плач, синочку! Тихо доторкнись
І обійми… і смерть, і світ лукавий –
У журавлях татусьо повернувсь,
Пройшовши бій останній, свій, кровавий.
В осіннім, татко, Божім журавлі,
Котрий з небес молитвою озветься,
Рясним дощем пройдеться по землі,
Де хрест свій нести вже ніколи не зречеться…
(С) Леся Утриско
За матеріалами зі сторінки Нездоланна Україна
