Поки Зеленський розповідав в Трускавці, що в нас немає часу чекати поки Україну візьмуть у ЄС….
Петро Порошенко у Швеції на безпековому форумі, де були представники ЄС, запропонував більш чітку політику збоку Європейського Союзу по відношеню до рф, та новий формат відносин Східноєвропейського пантнерства.
П’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко взяв участь у міжнародній безпековій конференції у Вісбю (Готланд, Швеція) і представив бачення щодо ключових викликів перед східною політикою Євросоюзу та змістовного наповнення нової редакції «Східного партнерства».
Петро Порошенко відзначив, що згортання суверенітету та демократії в Білорусі, посилення контролю Москви над Вірменією свідчать, що існуюча політика ЄС щодо східноєвропейських сусідів розвалюється, а Захід ризикує програти гостру геополітичну конкуренцію з Росією над країнами регіону.
«Для свого виживання «Східне партнерство» потребує нового сенсу, амбітного порядку денного, чіткого бачення майбутнього, а головне – політичної волі об’єднаної Європи», – наголосив п’ятий Президент.
На думку Петра Порошенка, Європейський Союз та Захід загалом мають перестати намагатись «не ображати Путіна», а жорстко протистояти деструктивним діям Російської Федерації. Він також закликав до продовження і посилення політики санкцій супроти Росії як країни-агресора.
«Немає часу для коливання, роздумів, умиротворення, напівкроків та політики вичікування, бо саме сьогодні, в тому числі в Україні, вирішується майбутнє і європейського континенту, і Росії», – зауважив лідер «Європейської Солідарності».
Одночасно Захід має оновити підходи до відносин з країнами «Східного партнерства», особливо з країнами, які чітко проголосили курс на інтеграцію з Євросоюзом та уклали Угоди про асоціацію – Україною, Грузією та Молдовою.
«Сьогодні ми маємо можливість творити наше спільне майбутнє шляхом формування «Східного партнерства 2.0» на основі Стратегії східного розширення», – наголосив Петро Порошенко.
За словами п’ятого Президента, така Стратегія вимагає політичного лідерства з боку Євросоюзу та розумного поєднання існуючих реалій з оновленими механізмами та інструментами, випробуваними в рамках попередніх хвиль розширення Союзу, зокрема поглибленою секторальною інтеграцією, «скринінгом» законодавства, посиленою фінансовою підтримкою.
