Я не знав, що шлюб – він, як другий батько, навчить всьому, починаючи від того як правильно класти плитку, клеїти шпалери, закінчуючи тим, як розбирати і збирати пральну машину. До речі, після 4 років шлюбу я раптом несподівано усвідомив, що можу підробляти сантехніком…
Я не знав, що дружина – це не тільки вічна коханка, але ще і великий сірий кардинал. Останні кілька років я почав помічати, що часто серйозні рішення, які ми приймаємо удвох, вона вже давно прийняла сама і спокійно чекає, коли я нарешті дійду до істини.
Я не знав, що розумна дружина – це не тільки відкрита бібліотека, бери – і читай, пізнавай, будь розумнішим, але ще і вічний стусан: не сиди рівно, дій, розвивайся, ми повинні жити краще. Немає переконливішого мотиватора, ніж дружина! Повірте, я слухав лекції Кіосакі, Грейс, Робіннсона, але так як любить показувати інформацію дружина – не підносить ніхто. Якщо у тебе щось не виходить, значить ти недостатньо мотивований…
Я не знав, що кохання кудись втікає з роками, вірніше, що не буває вічного кохання, яке можна було б один раз запалити, а потім все життя насолоджуватися. Любити роками – це значить постійно закохуватися. Знову і знову… Через образи, через непорозуміння, через біль. Любов гине в душах тих, хто не вміє прощати. І пробуджується раз по раз в тих душах, які вміють відпускати тягар образ незважаючи ні на що.
Я не знав, що отримуючи дружину я отримую психолога, найкращого друга, коханку, вічного союзника в будь-якій війні, мудреця і дитину в одній особі. У ті хвилини, коли, здається, що мене не зрозуміє ніхто на цьому світі – підходить дружина, мовчки слухає і розуміє. Я не знав, що висловлювання Булгакова: «Той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить» я по-справжньому зрозумію тільки в шлюбі. Той, хто любить завжди переймає біль того, кого любить – це істина.
Я не знав, що закон щасливого шлюбу – це спочатку вибрати підходящу для тебе людину і будувати з нею стосунки на абсолютній довірі і повазі. Ніщо так не розслабляє жінку, як довіра до чоловіка і впевненість у завтрашньому дні. Ніщо так не розслабляє чоловіка, як відсутність стусана!
Я не знав, що закохуватися в одну людину все своє життя – це мистецтво… Турбота часом цінніша від дорогих подарунків. А звичайні дотику і обійми в спокійну «погоду» красномовніше Шекспіра говорять про почуття.
Текст (с) В’ячеслав Прах, “Слова, про які нам не говорили батьки”.
Фото – ілюстративне.
