Мені 55 років, ще працюю, хоча з кожним днем все важче, бо щось останнім часом дуже здоров’я підводить. Чоловік теж ще ходить на роботу, втомлюється дуже. Добре, що ми хоч живемо самі, наша єдина донька Віра вийшла заміж і живе з чоловіком і чотирирічним сином окремо.
Правда, в цьому і заключається вся наша проблема – донька хоче залишати внука лише у нас, а до іншої бабусі, матері зятя, категорично не відвозить. Мовляв, не пригляне так чужа мама за дитиною, як рідна. Я їй і кажу – вона може тобі і чужа мама, але синові твоєму – рідна бабуся, то ж ти просто не маєш права так думати і так робити.
А ще, відверто кажучи, я не в захваті від таких її візитів, адже сидіти з чотирирічним хлопчиком весь день – не дуже просто для мене, я втомлююся, не встигаю за ним дивитися, щоб він щось не втнув, тому і пропоную доньці ділити обов’язки порівну з іншою бабусею.
Дочка знову на вихідні мені онука привезла. Без попередження, я навіть не очікувала. З самого ранку привезла. Каже, мамо, нехай Андрійко у тебе до понеділка побуде, а то нас з Владиславом (чоловіком дочки) в гості запросили, хочемо відпочити.
Що я могла сказати на це. Раз вже привезла, залишай. А потім я їй висловила, тому що вже не в перший раз вона привозить мені онука по суботах і неділях: «Доню, а ти не думаєш, що я у вихідні відпочивати хочу, а не з дитиною сидіти. У мене вдома свої справи є. Ми з батьком весь тиждень працюємо і втомлюємося не менше, ніж ви.
І взагалі заздалегідь попереджати треба. Ти могла хоча б в четвер або в п’ятницю зателефонувати мені і поцікавитися, чи можу я, і чи є у мене вільний час.
А чому не відвезли до іншої бабусі, я ж тобі говорила, що вона теж має право трохи з онуком побути.
«Не люблю її, тому і не везу дитину до неї» – знову почала свою пісеньку донька.
Я розумію, що вони теж хочуть відпочивати, але про моє здоров’я хоч іноді питати треба. Чи маю я сили з дитиною всі вихідні просидіти.
Дочка, природно, образилася, каже, що тобі важко з онуком посидіти, чи що. Таке враження, що ти його не любиш, раз так висловлюєшся. А не подзвонила і не попередила, тому що ти на роботі була. Ну що залишати дитину чи шукати когось, щоб з ним посиділи?
Кажу: «Ось саме на роботі, а після роботи відпочити хочу. Коротше, залишай Андрійка і йдіть в гості. І з ким цікаво ти б його на два дні залишила? Тільки наступного разу будь ласка попереджай заздалегідь і питай, чи можу я.
Дочка з зятем на мене образилися. А не розуміють одного, за що? Та ще й сваха подзвонила на вихідних, просто так, спитати як здоров’я. А коли почула, що Андрійко у мене, дуже розстроїлася, навіть трохи образилася. Мовляв, не така вона вже й погана, щоб дитину їй не довіряти.
Я багато в чому з донькою не згодна. Образи молодих батьків мені зовсім не зрозумілі. Хіба бабусі їм чимось зобов’язані? Бувають такі безвихідні ситуації, коли можна попросити посидіти з дитиною. Саме попросити! А не просто привезти і поставити перед фактом. І при цьому потрібно враховувати стан здоров’я бабусі і її особисту зайнятість.
От як це пояснити моїй впертій доньці, що і я не залізна, і та інша бабуся їм не чужа…
Загрузка...
