Допис української журналістки, письменниці Зої Казанжи. Думку автора опубліковано без жодних змін синтаксис та орфографію збережено:
“З‘явився гіркий жарт щодо ковіду: раніше ми розповідали, що не знаємо нікого особисто, хто б захворів на коронавірус, а зараз розповідаємо, що не знаємо нікого особисто, хто б помер від коронавірусу.
Із всього, що відбувається, розумію одне: мінімум контактів і захисна маска. Всі, хто має змогу, повинні працювати дистанційно. Оці радісні фоточки френдів з ресторанів і різних розважальних закладів – мені трохи лячно від них, правда.
Статистику інфікованих на рівні 9 тисяч щоденно можна сміливо множити на 3, а то й на 4. У нас відсутнє тестування. Те, яке є, недолуге. Я особисто знаю багато людей, які хворіли, маючи всі симптоми ковіду, але не здавали тест – дорого, черги і так далі. Сімейні лікарі так і кажуть: це ковід, протокол лікування ось такий, телефонуйте, тести не завжди коректні.
Сім‘я, 4 людей – бабусі за 80, сину 15, чоловік і дружина. Ковід у всіх. Найлегше перенесли бабуся і онук. Найтяжче – чоловік. Не дивлячись на те, що купався в морі весь рік, моржував, до цього не мав проблем зі здоров‘ям. На лікування витрачено 150 тисяч гривень. Це той варіант, що вони у них були.
Жінка, лікується амбулаторно. Їздить на крапельниці рано вранці і пізно ввечері. Вартість 2 крапельниць – 3 тисячі гривень. Це – кожного дня. Добре, що є чим платити.
У кого немає грошей, лікуються як і чим попало. В лікарню ще треба потрапити. Найлегше – через гроші і знайомих.
Ми говорили, що тепер ми всі на одному човні. І багаті, і бідні. Ні, човни у нас таки різні. Гроші відкривають доступ багато до чого. Знайомій відмінили операцію, бо зайнята реанімація – висопоставленого чувака прооперували, операція планова, у нього ковід, він зайняв реанімацію, він точно поза чергою.
Я не знаю, як ми з оцього всього вийдемо і якими вийдемо? Але є шанс, що будемо їздити гарними дорогами, а вітати нас будуть добре екіпіровані поліцейські. Бо артиковідний фонд витратили на дороги і на МВС. На поліцейських, суки, не на лікарів!
Канада. Звісно, що рівень життя не порівняти. Тестують ВСІХ, хто був у контакті чи має будь які симптоми хвороби, безкоштовно. Іноземців – теж безкоштовно. Стоять намети, де беруть тести. Запис – через інтернет. Результат – протягом 48 годин, через код на сайті. Лікування – безкоштовне. Ну, в Канаді медицина безкоштовна. Тому і податки досить високі. Але люди знають, за що платять.
Якщо ви приходите в ресторан/кафе, то або заповнюєте спеціальну анкету, або залишаєте свій номер телефону. Щоб у разі реєстрації хворого чи спалаху хвороби, вас могли попередити.
Чи варто говорити, що маски – скрізь. Діти в класах знаходяться без масок, на перервах – в масках. Якщо не маєте маски, видадуть в будь якому магазині. В громадському транспорті – лише в масках. Ні у кого не виникає думки спустити її на підборіддя.
Соціальна дистанція, закриття всіх розважальних закладів, кафе з обмеженою кількістю столиків, дистанційна робота всіх, кого можна і так далі.
Населення Канади майже таке, як в Україні. Станом на зараз – 237 тисяч зареєстрованих хворих, щоденно десь 2-3 тисячі реєструють. Вилікувались – 198 тисяч, померло – 10 179. Це – 4,3 відсотки. І це, повторю, в країні, де громадяни досить слухняні. Де медицина – досить гарна. Де лікарі і медичний персонал отримують досить високі зарплати.
До того ж, уряд Канади надає безпрецедентну фінансову допомогу своїм громадянам – бізнесменам, пенсіонерам, сім‘ям з дітьми. Банки дуже знизили і без того досить низькі відсоткові ставки. На цьому фоні зросла кількість операцій купівлі-продажу нерухомості.
Але це – уряд здорових людей.
Ще раз: нам не треба чекати 20 тисяч хворих, як нам розповідає міністр – заробітчанин Степанов. Вони у нас вже є. Як і сортування хворих. Як і виснаженість персоналу, якому влада не спроможна заплатити достойні зарплати навіть в цей період. Не хочуть оточення ж залишити без бабла на дорожніх «тенедерах». Ну і 150 мільйонів Степанову «на розробку вакцини», теж треба чоловікові.
І щось мені здається, що оце життя в «нових умовах», у нас надовго. І варто подумати над зовсім іншим алгоритмом власного життя. Бо так, як було, навряд чи буде.” – пише Казанжи у своєму Фейсбук.
Загрузка...
