Бунт прийшов, звідки не чекали.
Не з Харкова, не з Дніпра і навіть не з Києва. Черкаси самовільно вийшли з карантину, не чекаючи розпоряджень уряду.
Місто дозволило працювати дрібному бізнесу. Бо карантин вдарив найбільше по самозайнятих людях. Як у 90-их: бюджетники отримують бодай щось – ці гроші малі, але регулярні. А ось дрібному бізнесу, у якого всі гроші в обігу, було наказано йти на евтаназію.
Президент закликав усіх зберігати робочі місця, продовжувати платити зарплати і продовжувати платити податки. Плюс оренда. Плюс кредити. Без всяких компенсацій з боку держави.
Якщо в Італії чи Іспанії можливість фізично вмерти з голоду дорівнює нулю, у Німеччині не працювати під час карантину значно вигідніше, ніж працювати, то в Україні все інакше: немає хліба – їжте тістечка, – рекомендують з Банкової.
Десь воно мало рвонути.
Владі ще дуже пощастило, що люди все-таки свідомі і трималися максимально довго.
Рвонуло лише тоді, коли цинізм став абсолютно неприхованим. Неможливо змусити всю країну сидіти без грошей вдома, коли сам заробляєш на кожному дні карантину.
