У 14-му я віддала свій голос за Петра Порошенка. Попереду було багато непростих днів, про які я ще нічого не знала.
У 19-му я віддала свій голос за Петра Порошенка. Позаду було багато днів, які пережити було нелегко.
Сьогодні я отримую багато повідомлень із запитаннями, звинуваченнями та розчаруванням. Відповім ще раз всім одразу.
Мій вибір — Петро Порошенко!
Мій вибір — Європейська Солідарність!
Мій вибір — за армію!
Мій вибір — за мову!
Мій вибір — за віру!
Мій вибір — за Україну!
Мені не соромно!
Але мені соромно за те, що відбувається зараз в моїй країні.
Мені прикро, що та підтримка, яку Порошенко вигризав на міжнародній арені, втрачена.
Мені прикро, що та армія, яка зродилася за Верховного Головнокомандувача Порошенка, сьогодні деморалізована.
Мені сумно, що люди в моїй країні не зрозуміли, що їхня церква, яка була вкрадена сусідами, повернулася до них саме за Президента Порошенка. І це не збіг обставин, а сукупність багатьох чинників, серед яких і авторитет українського Президента, який відіграв не останню роль.
Мені сумно, що люди в моїй країні ніяк не можуть зрозуміти, що свою мову потрібно знати, любити і берегти.
Мені сумно, що кудись зникло відчуття, коли хотілося кричати на весь світ: «Я — Українка! Це — моя країна! Вона — красива і сильна!».
Мені сумно, що не з моєї вини мені соромно сьогодні. І я не знаю, як довго мені ще буде соромно.
А щодо фото з Порошенком, то маю за честь!
Зайвих довкола себе сподіваюся розчарувати остаточно.
Наталка Міщенко
