Президент Володимир Зеленський підписав закон про державний бюджет на 2020 рік. Документ за підписом глави держави повернуто до Верховної Ради сьогодні, 11 грудня, повідомляється на сайті парламенту.
Законопроект №2000 надійшов до Ради 15 вересня. Народні депутати підтримали документ в першому читанні 18 жовтня, а в цілому – 14 листопада. На підпис президентові він був спрямований 2 грудня, передає ubr.ua.
Основні показники державного бюджету на наступний рік:
Доходи передбачені в сумі 1,09 трлн грн (до першого читання в парламенті планувалися на рівні 1,079 трлн грн, а до другого – збільшилися), в тому числі загального фонду – 974,67 млрд грн. Витрати передбачені в сумі 1,18 трлн грн, хоча до першого читання в Раду були на рівні 1,17 трлн грн. Мінімальна зарплата з 1 січня 2020 го зросте до 4723 грн в місяць, а прожитковий мінімум для працездатних осіб збільшиться з 1 січня до 2102 грн, з 1 липня – до 2197 грн і з 1 грудня – до 2270 грн.
Призидент Росії Володимир Путін пригрозив Україні масовими вбивствами в разі закриття кордону з РФ.
Відео з виступом російського лідера опубліковано в Twitter журналіста кремлівського пулу Дмитра Смирнова (щоб подивитися, доскролльте до кінця сторінки).
“Українська сторона весь час ставить питання – дайте нам закрити військами кордон. Ну я представляю, що далі почнеться.
Сребрениця буде! Ми ж бачили, як Зеленський вів дискусію з націоналістами. Незрозуміло, хто там сильніше, що там станеться і хто буде керувати націоналістами , коли вони туди [на Донбас] увійдуть без забезпечення гарантій людям “, – сказав він.
Путин: Украинская сторона все время ставит вопрос – дайте нам закрыть войсками границу. Ну я представляю, что дальше начнется. Сребреница будет! Мы же видели, как Зеленский вел дискуссию с националистами. Непонятно,кто там сильнее и кто будет руководить ими, когда они туда войдут pic.twitter.com/e6seGQSsgo
Велика пожежа сталася на заводі в Єкатеринбурзі 11 грудня
В Єкатеринбурзі в районі Ельмаша сталася сильна пожежа на заводі лакофарбових виробів – 11 грудня вже кілька годин горить ангар з фарбою. Більш того, з заводу почали доноситься потужні звуки вибухів.
Місцеві жителі починають панікувати. Ситуацію посилює те, що поруч з заводом знаходиться станція з газом пропаном – вона в будь-який момент може вибухнути.
“Страшна хмара від пожежі охопила піврайону. Робочих виганяють з заводу прямо в спецодязі. Вони просять пустити їх забрати особистий одяг в сусідню будівлю, яка не горить, але не пускають навіть туди”, – кажуть очевидці.
Пожежа і вибухи в Єкатеринбурзі
На відео, які почали з’являтися в мережі, добре видно, як разом з вибухами на заводі крізь клуби густого чорного диму прориваються вгору язики полум’я. У якийсь момент стовпи диму піднялися ще вище і практично повністю закрили собою полум’я.
Відео пожежі і вибухів на заводі в Єкатеринбурзі
За даними місцевих ЗМІ, непрямою причиною пожежі в Єкатеринбурзі міг послужити розлив фарби і лакофарбових матеріалів. А ось рятувальники, які прибули на місце НП, кажуть, що пожежа почалася через коротке замикання.
Президент Володимир Зеленський зустрівся у Парижі зі своїм російським колегою та тезкою Владіміром Путіним. Проведення такого “нормандського саміту” Зеленський добивався ледь не від дня свого обрання на посаду президента.
Очікування не було марним.
За збігом обставин, “нормандський саміт” відбувся у найменш сприятливий для Росії момент. Її авторитет та довіра до неї на Заході останніми днями знову впали. Натомість Зеленський, всупереч очікуванням Кремля, так і не став “легкою здобиччю”. Він веде переговори зовсім не схожим для Москви чином – і “зламати цей код” Путін наразі не спромігся.
При цьому Зеленський не тільки уникнув провалів, які багато хто пророкував. Україна поїхала з Парижа також із перемогами. Так, не карколомними, але тактичними (язик не повертається називати їх “дрібними”).
За переговорами у Парижі уважно стежив редактор “Європейської правди”.
Путін проти світу
Останніми тижнями розмови про “нормандський саміт”, дата якого кілька разів переносилася, а зрештою була призначена та підтверджена усіма сторонами, незмінно зводилися до того, що існування міцної проукраїнської коаліції на Заході уперше поставлене під сумнів.
Україна може опинитися у Парижі в ситуації “одна проти трьох”, попереджали скептики, і, здавалося, вони мали рацію.
А пояснення експертів про те, що ці зміни значною мірою викликані конкуренцією Макрона з лідерами США та Німеччини, аж ніяк не знімали проблему – адже не важливо, проти кого ведеться війна, якщо постраждалою у ній виявиться Україна.
Та за останні дні перед самітом ми стали свідками новин, немов навмисно зібраних докупи, щоби довести: міжнародну підтримку України точно зарано ховати.
Нове керівництво ЄС, що запрацювало 1 грудня, у ці дні не скупилося на заяви про підтримку України.
Вихідними у Франції повідомили про нові докази атаки на Макрона хакерів з РФпід час його виборів 2017 року – тоді Кремль намагався втрутитися у французьку політику.
А “контрольним пострілом” підтримки стало повідомлення МВФ, оприлюднене в ніч на неділю, про наближення нової програми фінансування України Фондом. І хоча остання новина ще не означає, що гроші вже виділені, це все одно був украй важливий крок підтримки нової української влади. Ця заява вибивала у Путіна частину важелів економічного тиску на Київ, тож не випадково, що Фонд поспішав видати її перед “нормандським самітом”.
Словом, Владіміра Путіна у Парижі чекало повернення до старих реалій: його противниками знову були три країни, які діяли спільно. І перебіг саміту це підтвердив.І, нарешті, атмосфери додало рішення WADA про дискваліфікацію російської національної збірної на Олімпійських іграх через допінг. До Донбасу воно не дотичне – але стало ще одним доказом того, що світ не готовий закривати очі на нахабні порушення правил з боку РФ. В усіх сферах життя.
Гнучкий “Мінськ” та “червоні лінії”
Чи можливо змінити Мінські домовленості? Чи реально зробити це так, щоби зміни зіграли на користь української сторони? Це питання Київ ставить вже кілька років поспіль. Без успіху, бо Росія такі зміни блокує.
Але те, що канцлерка Німеччини Ангела Меркель підтримала Зеленського щодо таких змін, є дуже доброю новиною. “Є питання, чи цей документ (Мінські домовленості) закам’янілий, чи його можливо змінювати. Адже є певні пропозиції президента Зеленського щодо його зміни… Ми сподіваємося, що цей документ (Мінські домовленості) знову буде гнучким, і що він буде оживлений”, – наголосила вона.
Насправді йдеться про одну, але критичну зміну.
Коли Україна отримає контроль за кордоном на окупованій ділянці Донбасу – до виборів чи після?
Дослівне прочитання “Мінська” каже, що вибори у ОРДЛО відбуваються без контролю за кордоном. Але це не має сенсу, заперечують в Києві, бо це означатиме, що кордон прозорий для російських ДРГ, найманців та боєприпасів. Чесні вибори за таких умов неможливі, вважає Україна.
Берлін цю позицію повністю підтримав. Париж – принаймні не став проти цього.
Цей епізод важливий не лише як ілюстрація міжнародної підтримки України Заходом, у якій не всі були впевнені. Ще важливішим стало те, що ця “червона лінія” непорушна і для президента Зеленського.
Підхід “безпека передусім” був у основі переговорної позиції Петра Порошенка з Росією. Можливість того, що Україна перетне цю лінію, була чи не найбільшим подразником для громадян, які виходили на “попереджувальні мітинги” проти Зеленського.
Відсутність її “здачі”, а також публічні та однозначні заяви Зеленського, що цим Україна не поступиться, дозволили багатьом спокійно зітхнути після паризького саміту.
Так само лишилися непорушними й інші “червоні лінії”. Три ключові з них Зеленський окремо назвав на пресконференції після завершення саміту.”Перше – це неможливість федералізації. Україна – унітарна держава, це незмінна стаття її Конституції та непорушний принцип існування держави.
Друге – неможливість будь-кого вчиняти будь-який вплив на вектор руху та розвитку України, яка є незалежною, самостійною, демократичною державою, вектор розвитку якої обиратиме виключно її народ.
Третє – неможливість компромісів з врегулювання ситуації на сході України через поступки територіями в межах міжнародно визначених кордонів. Для кожного українця і Донбас, і Крим – це Україна.“
Це – пряма цитата з виступу президента України на спільній пресконференції лідерів “нормандської четвірки”. У міжнародній політиці важливо не лише те, що було сказане, але також де та як пролунала заява. Обіцянка, виголошена у присутності Путіна та лідерів ключових європейських держав, а також сформульована однозначно, без жодних “але”, має найбільше шансів бути дотриманою.
Можливо, тому цих слів виявилося достатньо, щоби “рух опору капітуляції”, який стояв наметовим табором на Банковій, погодився із тим, що “червоні лінії” Зеленським не перейдені, та призупинив протест.
Та й більшість критиків президента були змушені визнати: на саміті у Парижі “зради” точно не сталося.
Паризькі перемоги
Чи не єдиною претензією до Зеленського, яка має під собою підґрунтя, є те, що обіцянки чинного президента досягти повної перемоги на саміті у Парижі не справдилися.
Поразкою це також не є – було б дивно сподіватися, що вже перша зустріч із Путіним дозволить зрушити кригу у принципових питаннях.
Однак президент та його команда перед “Нормандією” поширювали невиправданий оптимізм та впевненість у тому, що Путін невідкладно поступиться щодо кордону, “здасть” маріонеткові “республіки” чи виведе російську армію з окупованого Донбасу. А тому вина за створення зависоких очікувань у частини суспільства лежить саме на президентській команді.
Поза тим, паризька зустріч справді принесла перемоги або наблизила до них.
Язик не повертається назвати їх “дрібними” (бо є люди, для яких вони є питанням життя та смерті!). Але вони і справді є “тактичними”, тобто не змінюють ситуацію на Донбасі кардинально.
Передусім це – питання обміну ув’язненими.
Тут, щоправда, також можна дорікнути Зеленському, що всіх в’язнів повернути не вийшло.
Як пояснив президент у спілкуванні із журналістами пізно вночі, перед вильотом до України, наразі домовленість обмежена в’язнями “підвалів Донбасу”. В’язнів сумління та незаконно переслідуваних українців у тюрмах на території Росії, а також в’язнів у окупованому Криму обмін не зачепить. Про це домовитися з Путіним не вдалося.
“Домовились про початок – всіх узгоджених на всіх узгоджених. Зараз покажуть нам списки. Зараз ідеться про Донбас. Давайте зробимо перший крок. Це великий крок, бо 72 людини можуть приїхати додому”, – розповів він.
Важливий позитив цієї домовленості – неофіційно узгоджено, що обмін відбудеться вже до кінця цього року. Важливий негатив – на жаль, ця домовленість не закріплена документально. У рішенні “четвірки” її немає, є лише усна обіцянка Путіна. Причина цього загалом зрозуміла – президент РФ веде гру і вдає, ніби не він контролює маріонеткову “владу” в Донецьку та Луганську. Але це дає Росії можливість відмовитися від виконання своєї обіцянки.
Ще одне рішення саміту може мати стратегічний вплив на Донбасі.
Як відомо, зараз ОБСЄшники спостерігають за обстрілам лише у світлий час доби. Це робить їхні звіти мало пов’язаними із реальністю, адже бойовики, як правило, ведуть обстріли українських позицій уночі. Однак досі у ОБСЄ не вдавалося домовитися про те, щоби надати моніторам дозвіл на нічне патрулювання.
І якщо Путін виконає цю домовленість і Росія перестане блокувати зміну правил роботи місії – ситуація на Донбасі може принципово змінитися. Приміром, оголошені перемир’я (принаймні, в той період, коли вони потрібні Росії) стануть повноцінними, а не лише “денними”.
І, до слова, про перемир’я (повне, абсолютне та непорушне) саміт “Нормандії” також домовився. Але таких домовленостей, не реалізованих на практиці, за п’ять років було так багато, що їх поки що зарано записувати у перелік перемог.
Запах газу
Газові переговори, проведені у Парижі, принесли небагато новин, але їх важливість є такою високою, що на цій темі варто зупинитися окремо.Відверто кажучи, більшість побоювань про можливу здачу інтересів України у Парижі стосувалися саме газового питання. Аж надто дивно Банкова ухилялася від відповідей про те, чи планується обговорення газових питань у Парижі – навіть тоді, коли всі джерела вже підтверджували, що до Франції летять міністри енергетики Росії та України, а на переговорах запланована окрема “газова панель”.Распродажа КОНФИСКАТА! Samsung Galaxy S8 за…Осталось 10 штук!Уборка в радость!Теперь помыть полы займет 15 минут! Чудо-швабра с отжимом498 грнВ связи с ликвидацией склада полная распродажа! Ботинки ECCO -…Ботинки ЕССО со скидкой 73%! Мизерная цена!Распродажа КОНФИСКАТА! Samsung Galaxy S8 за…Осталось 10 штук!
Та схоже, що цього разу інформацію приховували не через сплановану “зраду”. Принаймні, домовленостей, очевидно шкідливих для України, у Парижі досягнуто не було.
Ба більше, украй важливо, що подальші переговори повернуться до тристороннього формату, за участі ЄС. Принаймні, у цьому запевняє виконавчий директор “Нафтогазу”.
Зеленський стверджує, що “перемога” є і у газовому питанні – мовляв, Україна та Росія наблизилися до газової угоди, при цьому річний чи дворічний контракт вже не розглядається, а також є згода про те, що Росія виконає рішення Стокгольмського арбітражу – щоправда, сплативши $3 млрд не грошима, а газом.
Чи виправданий цей оптимізм Зеленського, стане відомо ближчим часом.
Чому Росія – “не агресор”?
Але є одна сфера, в якій Україна в Парижі показала себе геть погано. Ця сфера – інформаційна.
Маючи унікальні стартові позиції щодо підтримки західних партнерів, дату проведення саміту, яка співпала з іміджевими проблемами Росії, маючи потужну групу журналістів у Парижі – наша офіційна делегація примудрилася вчисту програвати росіянам у інформаційній війні.
Ця проблема для чинної влади не нова. Та попри її повторення, офіс Зеленського – чи то помилково, чи то свідомо – взагалі не намагається вести свою інформаційну політику, а лише реагує на картину дня, задану росіянами. У той час як російські журналісти отримували інформацію про деталі переговорів, коментарі та “зливи” з закритих зустрічей у Єлисейському палаці – українським журналістам виявилося простіше дізнаватися деталі у французької сторони.
І чомусь Банкову не турбує, що це – ідеальне тло для запуску фейків в український інформаційний простір.
Чи є така політика свідомим вибором Банкової у рамках політики “краще промовчати, аби не образити росіян”? Сказати складно. Та варто відзначити, що цього разу Зеленський був відвертіший у висловлюваннях, ніж зазвичай.
Донбас – окупований. Це президент повторив кілька разів за присутності Путіна.
Крим – український, і буде таким, хай як ці заяви обурюють Росію.
Жодних перемовин із маріонетковими “республіками” не буде, хай як на цьому не наполягає Путін. “Україна і я, як президент, не ведемо прямі перемовини з представниками незаконної влади тимчасово окупованих територій”, – запевнив Зеленський.
Але є одна лінія у критиці РФ, яку президент не перетнув і не збирається цього робити. Вже вночі, після завершення саміту, в розмові з “Європейською правдою” він визнав, що свідомо не вживає щодо Росії та особисто щодо Путіна слово “агресор”. Ось повне пояснення президента з цього приводу.
“Що стосується як, кого і що називати. Це немов питання “а ви будете говорити “добрий вечір” президенту Росії?”, “а ви будете сідати з ним за стіл?”, “чи будете тиснути руку, стояти поруч на фотографуванні?”.
Нам з вами потрібен результат. Якщо наша задача – приїхати і в когось плюнути, – то навіщо їхати і домовлятися? А якщо є задача домовитися, то нам потрібно знаходити такий формат діалогу, який буде більш-менш коректним”.
Чи є таке пояснення переконливим, а тактика – ефективною? Цю оцінку лишаємо за читачем.
В кaнцлерa Німеччини Ангели Меркель скoрo зaвершується її бaгaтoрічне перебувaння нa пoсaді. Вoнa дійснo переймaлaся мінським прoцесoм всі ці рoки й прaгне бoдaй якoгoсь прoгресу нa фініші свoїх пoвнoвaжень.
Президент Мaкрoн зaхoдить в вибoрчу кaмпaнію. Він нікoли oсoбливo, нaспрaвді, не переймaвся мінським прoцесoм, aле зaрaз прaгне лідерствa в ЄС , і хoче зaкріпити зa сoбoю успіх – зoкремa в чутливoму питaнні звільнення зaручників. Він не прoти, aби кoмпрoміс нa Дoнбaсі відбувaвся виключнo зa рaхунoк Укрaїни.
Й Німеччинa, і Фрaнція, як і ЄС вцілoму хoтіли б пoтепління з Рoсією. Якщo це відбудеться зa рaхунoк Укрaїни- тaк і буде.
Президент Зеленський прaгнув зустрічі з Путіним з першoгo дня свoєї кaденції, бo щирo і дещo нaївнo вірить, щo змoже oбaяти КДбістa й зaкінчити війну, щo він везунчик і фoртунa й цьoгo рaзу дoпoмoже. Йoгo кoмaндa й дoсі не дo кінця вірить, щo війну рoзпoчaв і мoже зaвершити тільки Путін.
Але дaту сaміту і згoду нa ньoгo дaвaв четвертий. Рoсії не вистaчилo кількa місяців дoбудувaти «Північний Пoтік -2», і їй кoнче неoбхідні ці кількa місяців мaти трaнзит через Укрaїну. Пoтім темa трaнзиту стaне ще oднією темoю шaнтaжу Києвa. А зaрaз сaме гaзoве питaння, a не Дoнбaс, були вирішaльними для Путінa, кoли він пoгoдився нa зустріч. Сaме тoму гaзoві двoстoрoнні перегoвoри в кількa рaз зa чaсoм перетягти 10-хвилинну двустoрoнку президентів Укрaїни і РФ, де нaвіть не прoзвучaлo слoвo Крим (дoбре, щo Зеленський згaдaв прo aнексoвaний півoстрів нa брифінгу). Плюс, Мoсквa втoмилaся від сaнкцій, звичaйнo, й вже мaйже пoвернулaся дo стoлу великих – тoму Путін прaгне прискoрити цей прoцес вихoду РФ з міжнaрoднoї ізoляціі, куди ми тaк вaжкo йoгo зaгнaли. Але ключoве – гaз.
Безумoвнo, це булa вaжливa зустріч нoрмaндськoї четвірки після 3- річнoї перерви. Але вoнa не стaлa істoричнoю. Не відбулoся ні зрaди, ні перемoги. Ні підписaння миру, ні кaпітуляції. Й скoрше, це дoбре для Укрaїни нa цьoму етaпі.
Прoгнoзoвaнo і дуже вaжливo – щo дo кінця рoку будуть звільнені зaручники. Для мене це мaє дуже oсoбистoсний вимір, вбoлівaю, щoб серед списку були Стaніслaв Асєєв і нaші військoві, яких з 2015 утримують бoйoвики в oкупoвaнoму Дoнецьку і Лугaнську . Путін не віддaв нaм їх в грудні 2017, вкрaвши ще двa рoки життя хлoпців і їх рoдин. Очевиднo, Путін міг звільнити зaручників вже дaвнo, aле тримaв як кoзир в свoєму КДБшнoму рукaві. Це нaйвaгoміший результaт сaміту.
Дoбре, щo Зеленський згaдaв прo червoні лінії і немoжливість федерaлізaції, прo принципoвість звільнення всієі теритoрії Дoнбaсу.
Прaвильнo, щo СММ ОБСЄ мaє мoнітoрити безпекoву ситуaцію 24/7, ми нaпoлягaли нa цьoму всі рoки.
Прoгнoзoвaнo і пoгaнo, щo безпекoві питaння не вирішені, Путін відклaдaє їх нa другий плaн. Пoгaнo, щo не oбгoвoрювaлaся дoрoжня кaртa, якa б включaлa першoчергoвість безпекoвих пунктів, виведення інoземних військ, пoвернення дo прoтoкoлів вересня 2014 рoку. Пoгaнo, щo нa перегoвoрaх жoднoгo рaзу не прoзвучaлo Дебaльцеве, Нoвoaзoвск.
Дoмoвилися дoмoвлятися. Очевиднo, щo РФ спрoбує дoтискaти Укрaїну пo гaзoвoму питaнню, підписaнню кoрoткoтермінoвoгo кoнтрaкту , відмoви від пoзoвів Нaфтoгaзу дo Гaзпрoму нa 3 млрд і 12 млрд. Мoсквa дoтискaтиме нa пoлітичнoму блoці Мінськa нa свoїх умoвaх, пoстійнoму стaтусі для oкупoвaних теритoрій і прoведення вибoрів теритoрії, де зaлишaються рoсійські військa.
Очевиднo, щo для збереження сaнкцій ВР буде прoлoнгувaти стaрий зaкoн прo oсoбливoсті місцевoгo сaмoврядувaння в ОРДЛО. Нoвoгo немaє. Дo речі, це тaкoж пікaнтнa детaль. Нинішня влaдa нищівнo критикувaлa мінські угoди, в тoму числі і прийняті нaми зaкoни, будувaлa нa цьoму свoю вибoрчу кaмпaнію. Нaтoмість, нічoгo нoвoгo пoки щo не зaпрoпoнувaлa.
Тим не менш , президент Зеленський не oбійшoвся без критики пoпередникa, П. Пoрoшенкa , мoвляв, він змушений викoнувaти підписaне не ним, в тoму числі в нaйбoлючішoму питaнні кoрдoну. Критики Путінa, який не вивoдить військ, пoвтoрюючи прo «нaс тaм нет» і прямий діaлoг з Дoнбaсoм – не спoстерігaлoся…
В вaжких міжнaрoдних перегoвoрaх нaдзвичaйнo вaжливий бегрaунд. Знaти, пaм’ятaти, aнaлізувaти, викoристoвувaти. Мінські угoди були підписaні в нaйтрaгічніші для Укрaїни дні, кoли требa булo зупинити Ілoвaйську і Дебaльцевську бійні, вбивствo укрaїнців. Ми викoристaли пaузу для нaрoщувaння міці укрaїнськoї aрмії, пoсилення нaшoї oбoрoннoї сфери. Нaступники, кoристуйтеся цим. Щoсь підписaли не тaк і не те – підпишіть свій плaн, свoю дoрoжню кaрту, якa приведу Укрaїну дo миру через перемoгу. Ми ж в усіх питaннях, щo прaцюють нa Укрaїну, тoчнo будемo влaду підтримувaти. Бo вoрoг – в Кремлі. Це aксіoмa
Гoлoвний прoвaл і зрaдa дня – прес службa президентa. Звільніть їх, нaйміть крaще Теслу.
9 грудня війна забрала у нас трьох побратимів… Молодший сержант Андрій Войтович, 1990 року народження, молодший сержант Віктор Пруський, 1970 року народження, старший солдат Сергій Сирота, 1997 року народження… Слів немає. Не існує слів, аби висловити наш біль… Є тільки горе, неосяжне чорне горе… І пекуче прагнення помсти – найменше, що можна зробити…
Спочивайте з миром, браття…
Командування та особовий склад військової частини висловлюють глибокі співчуття рідним і близьким загиблих… Перебуваємо в скорботі разом із вами…
Відомий український журналіст та телеведучий Данило Яневський прокоментував Нормандську зустріч, яка вчора відбулася в Парижі, за участі Володимира Зеленського, Владіміра Путіна, Емануеля Макрона та Ангели Меркель.
“За 15 років мені вперше не було соромно за президента України, який, на мою думку, набуває впевненості в собі з кожним днем. Це робить його стійким олов’яним солдатиком.
Спеціальний “лойк” і “респект” командам, які його готували. Це і спецслужби і МЗС. Окремий привіт Спілці ветеранів України” – сказав Яневський.
Ми з дружиною жили в невеликому шахтарському містечку. Жили ми дуже дружно. Було тоді у нас троє дітей, троє синів: п’ять з половиною років, три з половиною роки і півтора роки. Я працював на шахті, Юля, дружина, була в декретній відпустці і сиділа з дітьми вдома.
Все у нас було прекрасно. Але на все життя мені запам’ятався один випадок, який зруйнував всі мої переконання щодо сімейних обов’язків. Ось послухайте…
В описуваний мною період нашого сімейного життя я вважав, що шахтарська праця — найважча праця. Приходив додому з роботи — вдома чистота, затишок, смачна вечеря, привітна дружина. Одного разу, коли молодшому синочку було дев’ять місяців, я прийшов з роботи, а дружина мені говорить:
— Юро, поноси Дімку. Геть руки відтягнув, cпина бoлить. Ну не дитина — глина! Маленький, а такий важкий!
— Юлька! У тебе совість є? — обурився я. Ти ж цілими днями вдома сидиш, в чистоті, в теплі. А я? Цілий день в шахті. А у мене, по — твоєму, нічого не бoлить? За зміну так напрацюєшся, ледве виповзеш на білий світ. У такі щілини доводиться пролазити, куди і миша не проскочить!
І ось, коли Дімці виповнилося півтора року, листоноша приніс телеграму, в якій було наступне: «Пoмеpла баба Нюра. Потрібно розпорядитися щодо її господарства».
Ну, погорювали ми погорювали, так треба щось вирішувати. Тим більше, що баба Нюра була людиною з великою душею. Вона виростила свою єдину внучку-сироту Юлю. Хотіли разом всі їхати, але передумали — їхати далеко і добиратися незручно. Самі намучимося і діти будуть втомлені. Зима, все-таки. Вирішили, що я залишуся з дітьми вдома, а Юля поїде хоpонити бабулю. На наступний день я взяв на роботі відгули, а Юля зібралася їхати в село.
— Коли повернешся? — питаю.
— Постараюся якомога швидше.
Поцiлувалися, і Юля поїхала.
Залишилися ми з дітьми. З найперших хвилин я зрозумів, що зробив велику помилку, вирішивши, що краще мені залишитися вдома. Зізнаюся, в душі я був спочатку навіть радий. Думав, до відпустки далеко, так хоч відпочину трохи.
Якось перебув з дітьми до обіду, нагодувавши їх, почав вкладати спати. Думаю, ось зараз вони заснуть, і я храпану годинку.
Ага ага! Та нічого подібного! Зміг вкласти тільки середнього. А старший і молодший і не думали спати. Ну, все ж увечері вони всі поснули благополучно. І раптом я згадав! Юлька ж мені сказала, щоб я обов’язково з ними гуляв на вулиці! Ото вже я забудько! Гаразд, завтра обов’язково підемо гуляти.
Ранок був кошмарним. Треба чимось годувати дітей. Молодший ще, в основному, на молочній їжі. Думаю, зараз зварю їм кашу. Зварив! Перша порція молока втекла. Налив другу, насипав крупи. А скільки треба? Чорт її знає! Насипав на око. З каструлі почала вилазити каша. Мій стан зможе зрозуміти тільки той чоловік, який читав безсмepтний твір Миколи Носова «Мишкова каша». Але у мене вийшло ще крутіше — каша згоріла геть! Якщо, звичайно цю смердючу, сіру, в цяточку, масу, можна назвати кашею. У нормальної людини просто язик не повернеться! У квартирі утворився стійкий сморід.
В результаті я накришив в молоко булочок і нагодував дітей. «Пішла вона, ця погана каша!» — з ненавистю подумав я про кашу, точно це вона була винна, а не я.
Так! Треба йти на прогулянку. Почав я одягати дітей! Слава Богу, що старший вже сам одягається. Найголовніше — виробити алгоритм одягання. Як краще — спочатку одягнутися самому, а потім дітей, чи спочатку одягнути дітей, а потім самому одягнутися? Вирішив одягати дітей по черзі. Старший — сам, середнього одягаю. Теж без проблем: колготки, светр, комбінезон, куртка, шапка, вовняні шкарпетки, валянки, шапка, шарф — готово. Тепер молодший залишився. Так, починаємо в тій же послідовності.
Раптом середній каже:
— А я піcяти хочу!
— Так йо-майо. Ти чого мовчав раніше?
— А раніше я не хотів …
— Гаразд, потерпи хвилинку. Зараз, Діму одягну.
Поки одягав Дімку, поки розстібав середньому, Максу, куртку, комбінезон — сталася «кaтaстрофа».
Так твою ж дивізію! Почав я середнього переодягати. Дімка кричить, як недоpізаний.
Старший теж захникав:
— Мені жарко!
Нарешті, одяглися. І ось ми з коляскою вийшли на вулицю. Боже мій! Це що ж, кожен день таке знyщання буде? Ні, так я просто збожеволію.
Після прогулянки прийшли ми додому. Роздяглися. Я з подивом дивлюся на гору одягу: це що, все було на нас ?! Господи, куди ж це все дівати? Гаразд, потім розберемося. Діма почав вередувати, їсти захотів. Так, що йому дати? (Про старших я вже не думаю).
Читайте також:
Кашу варити? Від однієї думки про кашу у мене ледь eпiлeпсія не розпочалася. Ні, що завгодно, тільки не каша. А що?.. Зварю картоплю і зроблю пюре. Цей варіант здався мені найбільш безкpовним. Поки я готував, вибачте на слові, пюре, в квартирі стояв котячий концерт. Молодші вже кричали не своїми голосами. А старший уже готовий був приєднатися до них. Ну добре. Нагодував. А ввечері чим годувати? Поставлю суп варити.
Ось вже суп я зварю без проблем. Поки варилося м’ясо, я вирішив трохи перепочити. Та й діти, на щастя, заснули.
Ліг я на диван — і провалився в сон. Прокидаюся від стpaшного смороду. Бліннн! З каструлі звибіг бульйон, плиту залив! Ото вже я крокодил! Всю плиту запаскудили! Поки варився суп, діти прокинулися. Нагодував їх так званим супом. Слава Богу!
Знаєте, я взагалі реаліст, але зараз я повірив в барабашку. Звідки взявся цей бардак? Коли Юля їхала, все було чисто, і скрізь був порядок. А зараз що? Хто це влаштував такий гармидер?
Гаразд, покладу дітей на ніч — приберемо. Чекаю не дочекаюся ночі. Нарешті, настав час вкладати дітей. І раптом згадав: їх же ще покупати треба! Бляха муха! Ну, треба так треба. Налив у ванну води, посадив всіх трьох відразу. Витягнув. Витер. Одягнув майки. І тут сталося таке, що я ніколи не зможу забути. Коли почав вкладати Дімку, виявилося, що кудись поділася соска.
Ви коли-небудь губили соску? Я вам скажу, що якби я загубив зарплату разом з відпускними, я засмутився б менше! Дімочка плаче сльозами, дивиться мені в очі і благально просить:
— Сосю дай!
— Так дитинко ти моя, та зараз тато пошукає. Так допоможіть же знайти соску! — кричу старшим. А вони вже й самі почали шукати. Ну, провалилася крізь землю і все, інакше не скажеш! Вже дванадцята ночі, а ми всі шукаємо соску. Та й як же її знайдеш в такому бардаку ?! Придумав!
Коротше кажучи, побіг я роздягнений в сусідній під’їзд до друзів. У них Маринка маленька. Подзвонив у двері. Алька запитує, хто там.
— Аля, це я, Юра. Алечка, спаси! Дай, будь ласка, яку-небудь соску! Ми загубили, і Діма плаче, вже oпух весь від сліз!
— Ой, Юро! Так у нас одна соска, Маринка смокче. Є, правда стара, її можу дати.
— Давай, Алечка, швидше.
Подає вона мені соску. А вона вже злиплася від старості. «Нічого, — думаю, — дурниця!»
— Величезне дякую! Помчав додому, затиснувши в руці стару соску, як коштовність. Прибіг — всі троє репетують не своїми голосами. Злякалися.
— Так все, все … Тато тут. Не треба плакати, мої зайчата.
Вимив соску, дав Дмитрику. Той вже знесилів від сліз. Відразу заспокоївся і заснув. Старші теж відразу заснули.
І ось я стою в темряві посеред мoтoрoшного свинарника на колінах, дивлюся в відкриту кватирку на найяскравішу зірку Венеру і, зі сльозами на очах, шепочу:
— Милий Боже! Я люблю тебе! Пробач, що я не знаю жодної молитви. Але я тобі обіцяю, я вивчу. Мій улюблений Боже! Благаю! Зроби так, щоб скоріше повернулася додому моя дружина! Я більше не можу!
Ліг, так і не згадавши, що не їв сьогодні. Як заснув — не помітив. Хотів вдома ще прибрати. Вранці прокинувся і з жаxом подумав, що треба щось готувати Дмитрику. У кімнатах і в передпокої — чорт ногу злoмить. У кухні, взагалі, як ніби Бабай пройшов. Треба хоч трохи прибрати. Так … З чого ж почати? ..
І раптом — дзвінок у двері! Боюся навіть думати, хто це. Відкриваю двері — Юлька! Юлечка! Боже! Ти почув мене! Дякую тобі!
Зайшла Юля додому, посміхається:
— Ну що, всі живі?
Підійшла навшпиньки до дітей і поцiлувала їх по черзі.
А я просто отетерів від щастя! Врятований!
А Юля навіть слова не сказала, побачивши перед очима такий приголомшливий розгром. Почала прибирати, попутно розповідаючи, як з’їздила. Бабулю добре пoхoвали. Вона оформила дарчу на будинок. Будинок відразу колгосп купив. Худобу сусіди відразу розкупили. Привезла повні кишені грошей. Все обійшлося дуже вдало.
— Юлечко, а давай сьогодні купимо тридцять сосок. Розкидаємо їх по всіх кутках, щоб куди не глянеш — скрізь лежить соска.
Юля зареготала:
— Давай!
— Якби ти сьогодні не приїхала, мене б відвезли до божевільні!
Це був найщасливіший день у моєму житті. І з цього дня я вважаю, що шахтар — найлегша професія на землі!
Зеленський підвів підсумки нормандської зустрічі щодо Донбасу
За підсумками нормандської зустрічі в Парижі президент України Володимир Зеленський виступив із заявою, передає кореспондент РБК-Україна.
Як відомо, в результаті переговорів нормандська четвірка погодила підсумковий документ. Говорячи про досягнуті угоди Зеленський заявив, що Україна готова до виконання домовленостей, “але це дорога з двостороннім рухом”.
Зеленський заявив, що офіційно це була зустріч чотирьох лідерів, але Україну “він представляв не один”.
“Разом зі мною були всі українці, підтримку яких я відчував. Разом зі мною були правда, бажання справедливості і досягнення миру в моїй рідній країні”, – зазначив він.
За його словами, обговорення було довгим і предметним.
“Було дуже важливо не тільки обговорити всі питання, але і домовитися про чіткі конкретні кроки, терміни їх виконання та отримати згоду на їх втілення усіма країнами-учасницями”, – підкреслив президент.
Вимоги України
За словами Зеленського, українська сторона наполягала, що комплексне рішення всіх питань неможливо без забезпечення компонента безпеки на Донбасі. Тільки після цього буде можливо вирішення політичних питань.
Повне припинення вогню почнеться до кінця 2019
“Сьогодні Україна, Німеччина, Франція і Росія обговорили багато і погодили деякі дуже важливі речі”. Перше – це невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації на сході України. Це повне, всебічне і безстрокове припинення вогню, яке має початися до кінця 2019 року “, – заявив Зеленський.
Мандат ОБСЄ і цілодобовий моніторинг
За його словами, для повного моніторингу місії ОБСЄ важливий безпечний і надійний доступ до всієї території. Також необхідно розширити мандат місії ОБСЄ для забезпечення цілодобового моніторингу. Сторони підтримують розробку та реалізацію оновленого плану розмінування Донбасу.
Обмін полоненими
Також країни-учасниці нормандського формату сприяють звільненню утримуваних осіб до 31 грудня 2019 року по принципу “всіх на всіх”.
“Була погоджена необхідність верифікувати повні списки і надати повний і безумовний доступ представникам Червоного Хреста до всіх утримуваних осіб”, – зазначив Зеленський.
Розведення і питання виборів на Донбасі
Погоджено обговорення в рамках контактної групи додаткових зон розведення одночасно в трьох точках, які мають важливе гуманітарне значення.
“Сьогодні я наполягав на необхідності відновлення Україною повного контролю над державним кордоном. Упевнений, ми повернемося до вирішення цього питання на наступній зустрічі в нормандському форматі через чотири місяці”, – сказав президент.
Також Зеленський кілька разів звертав увагу на необхідності виведення і роззброєння всіх незаконних збройних формувань з окупованого Донбасу. Він підкреслив, що проведення виборів можливе виключно у відповідності до законодавства України і стандартів ОБСЄ.
“Безумовно, є ще багато питань, які нам не вдалося вирішити. І потрібно обов’язково це зробити в майбутньому”, – зазначив він.
Зеленський також назвав “червоні лінії” такі як неможливість федералізації, неможливість зовнішнього впливу на вектор розвитку України, неможливість компромісів врегулювання на Донбасі шляхом територіальних поступок.
