Свекруха знову проситься до нас! На Новий рік – у нас, ще й на Різдво її терпіти? Говорить: я ж тобі допоможу все приготувати, з дітьми займатимуся. А сама – у планшеті або по телефону теревенить. А потім наминає все за обидві щоки, ще й з собою набирає на два тижні вперед, щоб не готувати. Свекра забрала хвороба, і свекруха помінялася з нами житлом: ми на неї переоформили двокімнатну квартиру…
Відтоді, як свекруха лишилася сама, спасіння від неї не стало!
Свекра забрала хвороба, і свекруха помінялася з нами житлом: ми на неї переоформили двокімнатну квартиру, а вона на сина – будинок. В нього ми і переїхали три роки тому з нашими трьома дітками, а свекруха тепер в квартирі живе, їй там фізично легше, бо за будинком догляд же треба.
Але всі свята вона – у нас. І їй все одно: покликали ми друзів, кумів чи моїх батьків. Преться – і все. При цьому кожного разу говорить:
– Я ж тобі допоможу все приготувати, з дітьми займатимуся.
А сама – у планшеті або по телефону теревенить. Звертаються до неї діти, просять погратися чи погуляти з ними – вона відповідає:
– Ось я з тіткою Клавою дорозмовляю, ось я братові відповім… – і так далі, і так цілий день.
А я в цей час і з дітьми, і як бджілка на кухні.
Пару разів ми пробували натякнути: мовляв, до нас друзі прийдуть, наші однолітки, вам, мамо. Не комфортно буде…
Але вона робить вигляд, що не розуміє, говорить щось на кшталт:
– Та я з вами трохи посиджу, а потім до себе в кімнату піду чи з дітьми пограюся. Ага, було б сказано. Сидить, вуха наставить, сидить до останнього, ми й пошуткувати, поговорити за столом нормально не можемо.
Одного разу запропонували їй з дітьми в дитячі посидіти, так куди там – образилася.
А головне – нічого ж мені не допомагає, а наминає все за обидві щоки, ще й з собою набирає на два тижні вперед, щоб не готувати! Така нагла стала, і з кожним роком все нахабнішає.
І ось знову свекруха знову проситься до нас! На Новий рік – у нас, ще й на Різдво її терпіти? Чоловік не може їй відмовити. Маму не хоче образити. Ну а мені вже її забагато, ну чесне слово.
Можете тут писати, що я не вдячна, що це вона мені чоловіка виховала, але ж весь час сунути носа в наше життя, бити присутньою на всіх святах – трохи занадто.
Подзвонила їй вчора і чемно але твердо сама сказала, що на Різдво ми хочемо побути самі або друзів запросити. Свекруха кинула трубку, образилася. А чоловік тепер на мене дметься. Але мені все одно, я буду захищати і розчищати свою територію, подобається це їм, чи ні.
Автор – Олена М.
