Я за кордоном працюю вже два роки. Думала собі трохи заробити на старість, поки ще маю сили, щоб потім в доньки не просити. На днях мені зателефонувала донька, просила позичити гроші. Я без проблем відправила Світлані суму, яку вона просила, хоча була дуже здивована, адже донька заміжня, самодостатня жінка, у неї ж є чоловік
На днях мені зателефонувала донька, просила позичити гроші. Казала, що в зв’язку з ситуацією, що склалася в світі, вона теж опинилася у скрутному фінансовому становищі. Я без проблем відправила доньці суму, яку вона просила, хоча була дуже здивована, адже Світлана заміжня, самодостатня жінка, яка практично після інституту почала сама на себе заробляти.
Я за кордоном працюю вже два роки, поїхала тоді, коли не стало чоловіка. Думала собі трохи підзаробити на старість, поки ще маю сили, щоб потім в доньки не просити. Та й Світлана нарешті, в 30 років, визначилася з супутником життя і вийшла заміж. Сергій – непоганий хлопець, на три роки старший від доньки.
Я ніколи не вникала в сімейне життя доньки, але нещодавно вона захотіла поговорити зі мною по душах. Виявляється, вони з чоловіком живуть разом, в той час як фінанси у кожного свої. Їй соромно попросити у чоловіка, тому вона звернулася до мене по допомогу.
Я була дуже здивована, адже прожила з чоловіком 38 років і весь цей час у нас були спільні гроші – чоловік приносив зарплату, а я вела бюджет. При цьому ніколи не було ніяких проблем. Всі покупки ми разом обговорювали. Тому я не зовсім зрозуміла, як можна жити так, як описувала донька.
Дивуюся я сучасній молоді: створюють такі сім’ї, ніби вони є сусідами в комуналці, а не однією родиною. Розумом розумію, що кожне покоління живе за своїми сучасними правилами, але фраза «згуртована сім’я», мені здається, почала втрачати свій зміст. Емансиповані панянки платять за себе в ресторанах, нібито, для того, щоб відчувати себе незалежною, а потім ображаються жадібності своїх залицяльників. Але ще гірше – коли молоді люди одружуються і ведуть свій бюджет так, що всі витрати ділять навпіл.
Я цього не розумію. У наш час чоловіки за жінками доглядали! Кожен показував не тільки свою спроможність, а скільки свою увагу до жінки.
Та й після одруження ніяких половин не було! Мій чоловік приносив мені всю зарплату, як і всі інші сімейні чоловіки. Ну з вирахуванням невеликої заначки, звичайно, про яку, нібито не знали дружини. І це було не соромно! Якщо дружина розумна, то вона всю домашню бухгалтерію підіб’є: на їжу, на рахунку, на одяг і інші витрати. При пристойній зарплаті ще й можна було на книжку щось відкладати. Не було ніяких непосильних кредитів з відсотками, а накопичити було реально. Але знову ж таки – майбутня покупка обговорювалася спільно, не було ось цього «твоє-моє». Зараз так сучасні подружжя робити не вміють.
До речі, дружини свою зарплату рівноцінно пускали на ті ж витрати, і клали в загальну скарбничку. Ніяких половин, все в одну купку. Навіть якщо дружина хотіла купити для себе якусь дефіцитну, дорогу річ, то це обговорювалося з чоловіком. А як же, він рівноправний член сім’ї, він повинен бути в курсі. Віддати всю зарплату дружині для чоловіків не вважалося ганебним вчинком! Навпаки: він знімав з себе тягар відповідальності за ведення бюджету сім’ї, довіряючи це дружині.
Що ж я бачу зараз, наприклад, по родині моєї дочки. Обоє працюють, зарплата нарізно. Розділилися: вона платить квитанції за комунальні послуги, а він – кредит за машину. Онука одягають по черзі: кросівки тато, курточку мама! Тільки ось їжу купують разом, скидаючи на неї гроші по половині.
Я сказала доньці, що це неправильно, а вона мені у відповідь: «Мамо, що ти розумієш в сучасних звичаях».
Можливо, я дійсно застаріла в свої 60 років, що так дивуюся? Ну чому ви, сучасна молодь, створюючи сім’ю, не можете так само жити, як ми колись? А може, в сучасних сім’ях нема вже того рівня довіри, що був колись. Чи, може, дійсно інші часи настали і я чогось не розумію?
Загрузка...
