Маргарита успадкувала три квартири.В неї є дві двокімнатні квартири і одна трикімнатна. Звісно ж всі вона здає. Сама живе з бабусею в великому просторому будинку. Селище, в якому вони мешкають, розташоване за двадцять хвилин їзди від міста. Маргарита працює логістом в філіалі іноземної компанії. То ж зарплатня в неї досить велика. На роботу їздить на власній машині.
Часто з бабусею в неї відбуваються розмови стосовно заміжжя:
– Не розповідай чоловікам одразу, що ти дівчина з великим приданим. Не варто їм знати на початку стосунків, що в тебе три квартири, власна машина. Одні заздритимуть, інших не цікавитиме нічого, окрім твого майна.
Маргарита слідувала пораді бабусі. Чоловікам не розповідала про свої квартири. Через два місяці Маргарита познайомилась з Макаром. Звісно ж вона нічого не сказала йому про спадок, яким володіє.
З Макаром Маргарита почувалась вільною. Вона закохалась по-справжньому. Та і чоловік відповідав їй взаємністю. Здавалось, щасливіших за них нікого не було в світі. Тому через пів року стосунків, Макар покликав Маргариту на знайомство з мамою.
Знайомство пішло не за планом, коли Галина Василівна дізналась, що я звичайна дівчина без приданого так ще й живу в селі. Вона відкликала сина в іншу кімнату. Те, що вона йому говорила чули і сусіди, певно. І нащо було виходити в іншу кімнату.
– Щоб цієї селючки не були в моїй квартирі! А як не дослухаєшся, то сам поїдеш з нею жити в село.
– Мамо, припини, вона ж нас чує.
– Ну і нехай! Може їй вистачить розуму піти від тебе і не псувати життя.
Розмова закінчилась. Маргарита почекала декілька хвилин, сподівалась, що хлопець піде з нею. Та він навіть не вийшов з кімнати, щоб провести її. Лише вранці написав повідомлення, мовляв, краще бути слухняним сином, ніж втратити маму через жінку, в якої за душею нічого немає.
Прочитавши це повідомлення, Маргарита замислилась, як склалась би її доля з Макаром, якби він знав про її спадок? Напевне, він би залишився з нею, однак постійно б зраджував. Хоч Маргарита і відпустила Макара, та все одно було образливо, що з нею так вчинили.
Минуло два роки. Маргарита зустріла Матвія. Вони одружились і от сьогодні, рівно через рік після весілля, він забирає її з пологового. І них народилась донечка. Коли медсестра віддавала її на руки на руки Матвію, Маргарита почула знайомі голоси.
Виявилось, її колишній Макар разом з мамою зустрічають з пологового дружину з сином. Та Галина Василівна знов репетує на весь пологовий.
– Якщо ти забереш цього хлопчика до мене додому, я вас виставлю з квартири і ви житимете на вулиці.
– А мій син чим винен?
– Не буде дитина цієї нахаби жити в мене.
– Цю дитину, між іншим, народила жінка, яку ти мені обрала, а тепер не визнаєш онука? Ти ж казала мені, що вона така хороша дівчинка. То ж і в тому, що “ця хороша дівчинка” відмовилась від власного сина винна теж ти.
От і маж тепер Макар. Без дружини, з сином на руках. Зате залишився слухняним сином. А я, дорогою додому, вирішила, що настав час розповісти чоловікові про свої квартири.
