Звістка

Новини України та світу

  • УКРАЇНА
  • CВІТ
  • БЛОГИ
  • CУСПІЛЬСТВО
  • ПОРАДИ
  • РІЗНЕ
  • Home
  • РІЗНЕ
  • – Добрий день! Я вас слушаю! Хотіте дать ребенка в наш садік? – Мене немов окропом облили, коли я почула ворожу мову. І це говорила не якась там вихователька Донецького закладу, а завідувачка столичного садочка. Врешті мені все ж довелося віддати доньку на виховання в заклад, та згодом дитина почала розповідати такі дивні речі. Не уявляла, що таке може коїтися в освітній установі в наші важкі часи.

– Добрий день! Я вас слушаю! Хотіте дать ребенка в наш садік? – Мене немов окропом облили, коли я почула ворожу мову. І це говорила не якась там вихователька Донецького закладу, а завідувачка столичного садочка. Врешті мені все ж довелося віддати доньку на виховання в заклад, та згодом дитина почала розповідати такі дивні речі. Не уявляла, що таке може коїтися в освітній установі в наші важкі часи.

khristina
17.12.202517.12.2025 No Comments

Колись ми з чоловіком жили на Донеччині, та в 2014 році вирішили переїхати у Харків. Завжди вважали себе українцями. Коли ж дивились, що коїться на Майдані під час Революції гідності, нас переповнювала гордість за свій народ. Утім навіть в колишній столиці України людей зі справжніми патріотичними поглядами не так і багато. Саме тому, згодом, коли в нас вже з’явилися діти ми почали замислюватись про переїзд до Києва.

Врешті підштовхнула війна. Влітку ми знайшли квартиру за пристойною ціною і нарешті переїхали. Приблизно місяць все облаштовували. А тоді я збагнула, що вже давно час визначитися зі школою для старшого сина і садочком для донечки. Цілісінький тиждень я переглядала в інтернеті відгуки та інформацію про заклади й на мене чекала неприємна новина. 

Просто уявіть, я їхала до столиці, аби мої діти зростали патріотами, в правильному середовищі. А тут звідусіль лунає російська мова. Ба більше, коли почала заходити на сторінки навчальних закладів, котрі є в нашому районі, там теж вся інформація подавалась російською. Повірити в це було важко. Я почала писати їм і часом мені також відповідали ворожою.

– Добрий день! Я вас слушаю! Хотіте дать ребенка в наш садік?

– Перепрошую, а у вас російськомовний заклад?

– Що за дурниці? Звісно, ні!

– А чому всюди інформація російською?

– От не треба лише чіплятися!

Згодом вона вимкнула виклик. Я подзвонила ще в один заклад. Мені почали пояснювати, що дуже багато зараз вихідців зі сходу і інформацію російською подають саме для них. Та я цього не розумію. Треба навпаки примушувати усіх вчити рідну мову.

Тепер я не знаю, що робити далі. Я, звісно, віддала дітей на навчання. Та, повертаючись додому, вони дедалі частіше кажуть російські слова. Я розпитую, а малі зізнаються, що то в садочку чи у школі інші діти так говорять. А нещодавно донечка взагалі зізналась, що вихователька в садочку вмикала їм мультфільм в російському перекладі. Скажіть, от як це розуміти? Невже той Майдан дарма стояв? За що загинули янголи з Небесної сотні?

Навігація записів

Чи вдасться закінчити війну в Україні до Різдва – політолог розкрив два варіанти

Related Articles

— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу Я стояла у дверях банкетного залу з букетом білих троянд у руках і не могла повірити своїм очам. За довгим столом, прикрашеним золотистими скатертинами та кришталевими келихами, сиділи всі родичі Ігоря. Усі, крім мене. Для мене не знайшлося місця. — Олено, ти чого стоїш? Проходь! — крикнув чоловік, не відриваючись від розмови з двоюрідним братом.

khristina
16.12.202516.12.2025 No Comments

121– Куди це я маю переїхати? – здивувався колишній чоловік. – Назад до мами – на свої законні метри! – пояснила Зоя. – У тебе там скільки? Одна чверть? От і їдь! Якщо ти почав на чужій площі качати права, то я змушена вжити заходів у відповідь! …Зоя Федорівна, вродлива сорокарічна жінка, закохалася. І не тільки закохалася, а розлучилася з чоловіком і переїхала до коханої людини. Плід їхнього кохання – дев’ятнадцятирічний син Федір залишився жити з татом, бо хлопчику потрібен батько!

khristina
16.12.202516.12.2025 No Comments

– Олена, я йду… — прокашлявшись, якимось чужим, безбарвним голосом сказав Олег. – У гараж, чи що? — машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. – Ні. Олена, я йду від тебе. До іншої жінки… Недочищена картопля випала у неї з рук і, підстрибуючи, бадьоро покотилася під стіл. Олена якийсь час спостерігала за її втечею, намагаючись перетравити сказане, потім різко розвернулася і впритул подивилася на чоловіка. Нарешті до неї дійшов сенс сказаного.

khristina
15.12.202515.12.2025 No Comments

Залишити відповідь Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes