Я вийшла заміж у 18 років, у 19 вже народила донечку Христинку. Тоді от материнство та хатні обов’язки стали для мене на перше місце. Не було часу на навчання в університеті, тому я ще на 1 курсі забрала геть документи.
Старалася бути для коханого Миколи найкращою жінкою. Готувала смачні страви, прибирала вдома, няньчилася з дитиною. Він приходив і ідеальну та чистесеньку квартиру. Тим паче, це житло колись нам подарувала свекруха. Я з пошаною ставилася до квартири, наче то якийсь палац, чесно.
Але коли донечка пішла в 1 клас, то свекруха почала дорікати:
– Ти ще довго будеш у мого сина на шиї сидіти? Роботу не хочеш знайти?
– А вам яка різниця?
– Ти до мене рота не відкривай. Я квартиру подарувала просто так. Хоча могла тебе просто так вигнати!
Мені було дуже важко знайти якусь нормальну роботу. Адже всі вимагали диплом. Добре, що моя мама дала гроші та я закінчила курси перукаря. У нашому районі якраз був невеличкий салон, куди шукали працівницю. Краще такий варіант, ніж просто сидіти вдома і слухати докори свекрухи.
Але пані Валентина все одно була невдоволена:
– Так втомилася на роботі
– А що ти там робила такого важкого? Стояла і людям волосся стригла. Теж мені, страшна працівниця. Краще б вдома поприбирала!
От просто їй ніколи не могла вгодити. Не працюю – то лінива. Працюю – погана господиня. Я навмисне брала на роботі додаткові зміни навіть у суботу, аби не слухати її крики. Коля весь час захищав маму і казав, аби я дослухалася до її думки.
І от мені на допомогу прийшла кума. Олена вже декілька років працює в Німеччині на заводі:
– Слухай, хочеш більше заробити, аби твоя свекруха нарешті закрилася? Поїхали зі мною!
– Не знаю, а як бути з донькою?
– Я тебе прошу, твоя Христя вже доросла дівчина, скоро школу закінчить.
На щастя, мій чоловік та свекруха не були проти заробітків. Пані Валя навіть казала щось типу “нарешті будеш приносити гроші додому”. Тому я зібрала речі, зробила документи та поїхала в Дрезден.
Думаєте, я свою зарплату відсилаю чоловікові? Ні, нарешті закордоном прозріла. Я не кохала Колю. Була молода і дурна, того і вийшла заміж. Він ніколи не заступався за мене перед мамою, мовчав у тряпочку.
Я всю зарплату складаю собі на нову квартиру. От куплю окреме житло, приїду, напишу заяву на розлучення та заберу доньку геть. Адже більше нікому та ніколи не дам об себе витирати ноги. Не далію про шлюб, адже народила чудову донечку.
Знате, ніколи не пізно почати життя спочатку. Мене щодня тішить думка про майбутню квартиру. Зроблю для Христинки гарний ремонт, куплю красиві меблі. Тепер не так важко прокидатися зранку на роботу. Навіть вже знайшла фото майбутньої домівки та роздрукувала. Це мій стимул працювати.
Вам подобається така ідея нашої читачки? Що б Ви могли їй порадити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
