Щоразу думаю про те, що деякі панянки упродовж життя не можуть знайти собі навіть одного нормального чоловіка, а мені пощастило з трьома.
Не те щоб користі від стількох було більше, ніж від одного. Все одно весь побут на моїх плечах. Втім, я маю змогу одночасно вибудовувати абсолютно різні типи відносин. Це дуже допомагає випробувати тактики і знаходити різні підходи до людей.
Всім одночасно догодити важко, слід часто переформатовуватися, але це дуже цікавий досвід. Зараз розкажу про кожного зі своїх коханий трохи детальніше.
Найдовше я живу зі Святославом. Він дуже добра та тямовита людина. З ним завжди спокійно та безпечно. Це той чоловік, про якого кажуть “як за кам’яною стіною”, хоча натура у нього дуже і дуже піддатлива. Якщо знайти підхід. Святослав відповідає всім моїм мріям. Просто ідеальний чоловік.
Другим став Богдан. З ним я повертаюся у юність, де спочатку робиш, а тоді думаєш. е така легкість та безтурботність, якої мені не вистачає зі Святославом. Але найбільший мінус Богдана в тому, що цілі вечори він проводить за комп’ютером. Часом здається, що ігри йому важливіші, ніж я. Але і в ньому я знаходжу частинки свого Я.
Останнім став Сашко. Ми познайомилися з ним нещодавно. Разом всього кілька місяців. Він у мене наймолодший, тож і досвіду ще не має. Поки тільки вчимося пізнавати одне одного. Але Саша дивиться на мене таким закоханим поглядом, що, здається, тільки з ним я почуваюся потрібною. Тільки спати ночами не дає.
До слова, усі мої чоловіки знають одне про одного. Їх усе влаштовує. І мене також. Єдиний мінус лише в тому, що я вже сильно втомилася. Чоловіки у мене різного віку, отже і я повинна постійно підлаштовувати під них, ніби стрибаючи в часі.
І, до слова, я розповідала про свою сім’ю. Святослав – мій чоловік, Богдан – наш старший син, а Сашку всього 3 місяці, він наш молодший синочок… А ви про що подумали?
Загрузка...
