Спостерігала один раз таку картину. Літо, спека. Їде автобус, набитий людьми. У ньому старенька – згорблена, така миловидна, ну, знаєте, бабуся-божий одуванчик. А поруч дівчина. Плаття коротке, півспини видно, татуювання одна на інший. Бабуся вдивляється в чорнильну в’язь малюнків.
– Чого дивитесь? Дуже цікаво? Не було у вашій молодості татушек, так? – грубіянить дівчина.
– Та ні, дочка. Були. Все було. Тільки я 20 років китайський в університеті викладала і ніяк зрозуміти не можу.
– Що зрозуміти не можете? – сміється та.
– Чому у тебе на шиї написано “повторно не заморожувати”? Більше “красуня” не промовила ні слова і на наступній зупинці вискочила під погляди всього автобуса.
